Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

Українське мінералогічне товариство

03142,  м. Київ - 142, пр-т Акад. Палладіна, 34; 0(44) 424-05-40  ukrmintov@i.ua

 

http://ukrmineral.org.ua

 

     Українське мінералогічне товариство (УМТ) створено в 1970 р. у м. Києві за ініціативою акад. АН УРСР Є.К.Лазаренка (1912–1979) на базі Українського відділення Всесоюзного мінералогічного товариства (засноване у 1954 р.).

     Згідно з першим Статутом, затвердженим Бюро Президії АН УРСР 6 лютого 1973 р. (Постанова № 49-б), УМТ існувало при Відділенні наук про Землю АН УРСР і було складовою частиною Всесоюзного мінералогічного товариства. Такий статус УМТ мало до вересня 1991 року.

На п’ятому з’їзді УМТ (10–12 вересня 1991 р.) був прийнятий новий його Статут, згідно з яким Українське мінералогічне товариство є незалежною і добровільною науково-громадською творчою організацією громадян України, які ведуть теоретичну або практичну роботу в галузі мінералогії.

У рік створення УМТ складалося практично з одного центрального (Київського) відділення і нараховувало близько 50 індивідуальних членів. У 1970-ті роки у наукових і гірничо-рудних центрах України створилися нові осередки УМТ, і відповідно збільшилася кількість індивідуальних членів. Число останніх досягало 360 осіб, а кількість відділень 18 – Алчевське, Артемівське, Білозерське, Волинське, Дніпропетровське, Донецьке, Закарпатське, Івано-Франківське, Київське, Криворізьке, Кримське, Львівське, Луганське, Луцьке, Новомосковське, Одеське, Приазовське, Харківське. Кількість колективних членів УМТ, якими були наукові установи, навчальні заклади і геологічні організації, складала 26 одиниць.

У 1990-х роках склад УМТ значно скоротився (до 200 індивідуальних членів і десяти відділень, серед яких найбільш численними й активними є Київське, Львівське, Донецьке, Криворізьке, Кримське, Одеське, Харківське). Почесними іноземними членами УМТ є відомі мінералоги багатьох країн (Росія, Болгарія, Німеччина та ін.).

Нині у складі товариства десять відділень: Закарпатське, Львівське, Волинське, Київське, Одеське, Кримське, Дніпропетровське, Криворізьке, Харківське і Донецьке. Зросла кількість індивідуальних членів до 270 осіб. Кількість колективних членів складає 4 організації.

УМТ використовує різноманітні форми діяльності – щорічно скликає наукові сесії з актуальних питань загальної мінералогії і мінералогії України, організовує «Лазаренківські читання», дискусії і цикли лекцій, видає наукові праці з питань регіональної і теоретичної мінералогії, популяризує мінералогічні знання (видає мінералогічні календарі, марки із зображенням мінералів). Під егідою або за участю УМТ проводяться міжнародні, всеукраїнські або тематичні конференції, семінари, увіковічується пам’ять багатьох визначних мінералогів.

У 2002 р. УМТ заснувало премію ім. академіка Є.К. Лазаренка для молодих учених і студентів. Наукову тематику сесій і збірників праць визначає Президія УМТ, що знаходиться в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (м. Київ). Починаючи з 2004 р. УМТ щорічно видає науковий журнал «Записки Українського мінералогічного товариства».

У 1993 р. УМТ увійшло до складу Європейського мінералогічного союзу, а у 1994 р. стало членом Міжнародної мінералогічної асоціації.

Найвищий орган УМТ – з’їзд. Усього відбулося вісім з’їздів (І-й – у 1970 р., ІІ-й – 1975 р., ІІІ-й – 1980 р. усі в м. Києві, ІV-й – 1985 р. м. Кривий Ріг, V-й -1991 р., VІ-й – 2001 р., VІІ-й – 2006 р., і VІІІ-й – 2011 р.і ІХ-й – 2017 р. (усі в м. Києві). На з’їздах заслуховувались і обговорювались наукові доповіді з загальних питань мінералогії і мінералогії України, звіти про діяльність УМТ, обиралися Президент, Рада і ревізійна комісія УМТ. Президенти УМТ: акад. АН УРСР Є.К. Лазаренко (1970–1979), доктор геолого-мінералогічних наук О.Л. Литвин (1979), член-кор. НАН України Ю.П. Мельник (1980–1991), професор В.І. Павлишин (1991–2001), професор В.М. Квасниця (з жовтня 2001-2017),  доктор. геологічних наук Г.О. Кульчицька (з вересня 2017 р.).

     Нині УМТ бере активну участь у створенні «Мінералогічної енциклопедії України», продовжує роботу з організації мінералогічних заповідників України, сприяє проведенню в Україні ефективної реформи освіти, наближуючи її до європейських норм, ініціює програми і публікації, скеровані на створення наукових засад розвитку мінерально-сировинної бази України і ліквідації її брудного довкілля.

      У рамках співпраці з Європейським мінералогічним союзом і Міжнародною мінералогічною асоціацією члени УМТ підтримують тісні зв’язки з мінералогами багатьох країн (Німеччина, Таджикистан, Росія, Словаччина, Польща, Китай, Австралія, Алжир тощо). Співпраця на міжнародному рівні відкриває українським мінералогам доступ до сучасних аналітичних приладів, які поки що відсутні в Україні, забезпечуючи належний рівень мінералогічним дослідженням.

      Керуючись рекомендаціями Комісії з номенклатури і назв мінералів при Міжнародній мінералогічній асоціації та Ухвалою Термінологічної комісії при УМТ щодо способу створення українських синонімів латиноалфавітних назв мінералів, підготовлено відповідний Словник українських назв мінералів. Словник містить трьома мовами назву 5,5 тис. мінералів, затверджених до 2020 року, і ще 1,5 тис. незатверджених назв. Зазначено статус назви (затверджена, дискредитована, синонім затвердженої), рік затвердження і її походження. Словник рекомендовано до друку вченою радою ІГМР НАН України.

     У рамках популяризації мінералогічних знань серед населення у 2020 р. мала місце низка заходів проведених  УМТ. Попри складні часи для поїздок, члени УМТ зуміли організувати навчально-популяризаторські експедиції, залучаючи студентів Коледжу геологорозвідувальних технологій – в кар’єр Малинського каменедробильного заводу, базальтових кар’єрів Рівненщини, Єлисеєвського кар’єру, Берестовецького спецкар’єру, Толкачівського кар’єру (Житомирська обл.), Плесецький гранітний і Малинський щебеневий кар’єри, в Музей коштовного і декоративного каміння.

Фото. Студенти коледжу геологорозвідувальних технологій вперше побачили кристал ільменіту в габро-анортозиті «in situ».