Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

-Український щит-


Алмази та інші мантійні мінерали північно-західної частини Східно-Європейської платформи


РЕФЕРАТ


Том 1.


Звіт про НДР: 172 с., 46 рис., 28 табл. 180 джерел.


Об’єкт дослідження – алмаз, гранати, хромшпінеліди, пікроільменіти, хромдіопсиди та інші мантійні мінерали Українського щита.


Мета роботи – визначення геолого-генетичних типів корінних джерел алмазу.


Методи дослідження – шліхо-мінералогічний, кристаломорфологічний, електронно-мікроскопічний, онтогенічний, електронно-зондовий, спектроскопічний, масспектрометричний.
 

Читати далі

Хроностратиграфія та геодинаміка мегаблоків Українського щита


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 566 с., 3 ч., 225 рис., 24 табл., 349 джерела


Об’єкт дослідження – мегаблоки Українського щита.
 

Читати далі

Встановлення областей живлення золото- і алмазоносним матеріалом метаосадових порід Білокоровицької структури Українського щита на основі вивчення алмазу, самородного золота та супутніх матеріалів


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 148 с., 50 рис., 18 табл., 98 джерел.


Об’єкт дослідження – самородне золото, алмаз, гранати, хромшпінеліди, пікроільменіти, хромдіопсиди, циркони та інші мантійні і корові мінерали із протерозойських конгломератів і пісковиків Білокоровицької структури Волинського мегаблока Українського щита.


Мета роботи – визначення геолого-генетичних типів корінних джерел для розсипів золота і алмазу, пов'язаних з конгломератами і пісковиками білокоровицької світи та прогноз областей їх знаходження.
 

Читати далі

Локальний прогноз і критерії виділення потенційно алмазоносних порід у межах північно-західної частини Українського щита


РЕФЕРАТ


Звіт по НДР: 125 с., 29 рис., 13 табл., 64 джерел.


Об'єкти досліджень – Супутники алмазу з теригенних відкладів і лужно-ультраосновних порід, геохронологія палеопротерозойських порід і розломна тектоніка Новоград-Волинського блока.


Мета роботи – Локалізація ділянок для пошуків кімберлітів і лужно-ультраосновних порід.
Методи дослідження – мінералогічні, ізотопно-геохімічні, локальні рентгеноспектральні.
 

Читати далі

Мінералого-петрографічні критерії локалізації рідкісноземельної мінералізації в Приазовському мегаблоці Українського щита


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР:  с. 103,  рис. 29,  табл. 7, додатки - 3,  джерел - 80.


Об’єкт дослідження – Магматичні родовища та рудопрояви ільменіту Українського щита.


Дослідження проводились в ІГМР ім. М.П. Семененка НАН України.

Читати далі

Петрологія і рудоносність гранітів та апогранітоїдних метасоматитів Українського щита


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 50 сторінок, 6 ілюстрацій, 12 таблиць, 23 посилання.


Об’єкт дослідження – граніти та апогранітоїдні метасоматити Українського щита.


Мета роботи – розробка критеріїв рудоносності гранітів та апогранітоїдних метасоматитів, можливий прогноз пошуків корисних копалин (рідкісні метали) на основі детального дослідження речовинного складу гранітів, відомих та нових проявів метасоматитів за допомогою різних методів.

Читати далі

Оцінка перспектив корінної алмазоносності центральної частини Новоград-Волинського блока Українського щита


РЕФЕРАТ

Звіт про НДР:  88 с., 28 рис., 23 табл., 61 джерело

Звіт про науково-дослідну роботу містить результати трирічних (2016-2018 роки) незакінчених через передчасну смерть основних виконавців та ініціаторів проекту, досліджень наукового колективу Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка.

Об’єктами дослідження є лужно-ультраосновні породи центральної частини Новоград-Волинського блоку Українського щита, а також ксенокристи мантійних мінералів, що в них містяться. Головні завдання роботи: визначення петрографічних, мінералогічних та геохімічних особливостей лужно-ультраосновних порід району досліджень; визначити умови формування вихідних розплавів та, виходячи з цього, можливість наявності в них алмазів; визначити перспективи алмазоносності центральної частини Новоград-Волинського блоку Українського щита.

В межах центральної частини Новоград-Волинського блоку Українського щита (Північно-Західний район щита) набули розвитку лужно-ультраосновні породи, які утворюють цілу низку малих інтрузій та дайкоподібних тіл. Актуальність дослідження цих порід визначається наявністю ранньопротерозойських детритових цирконів у відкладах топільнянської серії, що виповнюють розташовану неподалік Білокоровицьку западину. Тому вкрай важливим є визначення віку лужно-ультраосновних порід, як можливих джерел алмазу (або порід, споріднених із джерелами алмазу), а також визначення джерел первинних розплавів, з метою встановлення їх потенційної алмазоносності.

В ході досліджень було встановлено, що принаймні частина ксенокристних  мінералів кристалізувалась в мантійних умовах (хромшпінеліди); деякі з клінопіроксенів також кристалізувались або у верхньомантійних умовах, або в нижній корі. Склад вихідних розплавів відповідав лужним піроксенітам, які мали високу магнезіальність, високий вміст Cr, Ni та Cu. Водночас, їм був притаманний підвищений вміст лугів та SiO2. Особливості розподілу мікроелементів у досліджуваних породах свідчить про те, що вони формувались за рахунок парціального плавлення низького ступеня (перші відсотки) помірно деплетованих мантійних гранат-вмісних лерцолітів, які зазнали деякого мантійного метасоматозу безпосередньо перед плавленням.

Вік утворення лужно-ультраосновних порід центральної частини Новоград-Волинськ блоку, згідно із геологічними даними та геохімічними особливостями, оцінений в 1780-1790 млн років. Всі вони формувалися з одного й того ж, або з серії геохімічно близьких, магматичних осередків, розташованих у нижній частині літосфери. Наявність в межах Новоград-Волинського блоку лужно-ультраосновних порід глибинного походження і належність їх до гіпабісальної фації вказують на можливість збереження в цьому районі малоеродованих трубок і дайок кімберлітів, індикаторні мінерали яких часто трапляються в теригенних відкладах осадового чохла.

Результати наукових досліджень можуть застосовуватись в роботі геологічними підприємствами України, що проводять геологічну зйомку та пошуки алмазів.

Читати далі

Розробка критеріїв рідкісноземельної рудоносності в докембрійських породах Українського щита


Реферат

Звіт про НДР: 191 с., 32 рис., 28 табл., 118 джерел.

Об’єкт дослідження – масиви і прояви кристалічних порід з якими генетично пов’язані родовища і рудопрояви рідкісних металів Українського щита

Мета роботи – визначити або уточнити склад головних мінералів-концентраторів рідкісних елементів (REE, Y, Nb, Ta, Sc, Zr, Hf, Li) та інші акцесорні мінерали, особливості їх розповсюдження в родовищах і рудопроявах, генетично пов’язаних із різними кристалічними породами УЩ.

Методи дослідження – польові дослідження з описом і відбором зразків відслонень та керну свердловин; петрографічні дослідження; мінералогічні дослідження (діагностика і вивчення особливостей хімічного складу мінералів у аншліфах і моно фракціях мікрозондовим методом); геохімічні – визначення хімічним аналізом вмісту головних елементів у породах і монофракціях мінералів; рентген-флуорисцентний аналіз та мас-спектрометрія індуктивно-зв'язаної плазми (ICP MS) порід і мінералів з визначення концентрації мікроелементів; ізотопно-геохімічні (визначення ізотопного складу С, О і Sm, Nd, Sr порід та мінералів).

Усі відомі родовища і рудопрояви рідкісноземельних елементів в межах України генетично пов’язані з трьома головними комплексами магматичних порід, що концентруються переважно у приазовській частині УЩ: 1) лужно-карбонатитовими та їхніми метасоматитами; 2) габро-сієнітовими масивами еволюція яких завершується нефеліновими або агпаїтовими сієнітами; 3) лужнопольовошпатовими або рідкіснометалевими сієнітами, що виникиають на завершальних етепах формування анортозит-рапаківігранітних плутонів або їх сієнітових аналогів. Перспективність лужних кислих порід що до можливості виявлення рудопроявів REE залишається, зважаючи на незначне поширення і невеликі об’єми інтрузивних порід, невизначеним. В плюмазитових  (рідкіснометалевих) гранітах УЩ REE-мінералізація є досить бідною і самостійного значення не має. Геохімічні особливості лужно-ультраосновних комплексів УЩ свідчать про те, що їх масиви в західній і північно-західній частинах є малоперспективними на виявлення значних проявів REE, що зв’язаної з їх формуванням в колізійних тектонічних обстановках, невеликими масштабами, в північно-західній частині – слабкою диференційованостю. В лужно-ультраосновних комплексах Приазовя рудоносними є протерозойські карбонатити кальцит-доломітового складу, що утворюються на пізніх етапах становлення масивів. У зв’язку з останніми, практичний інтерес можуть також мати силікатно-карбонатні породи збагачені REE-апатитом та невеликі за розмірами, однак багаті за  REE-мінералізацією, карбонатитові тіла, що кристалізуються із залишкових флюїдів збагачених СО2, F, лугами і REE (Петрівсько-Гнутіське родовище). Із розкристалізацією специфічних за складом залишкових лужних флюїдів карбонатитових комплексів пов’язані унікальні за рудною мінералізацією REE-руди анадольського типу. В мажах анортозит-рапаківігранітних плутонів, а також їх сієнітових аналогів, можна очікувати виявлення комплексної REE-Zr-мінералізації азовського та яструбецького типу у зв’язку з високодиференційованими розшарованими інтрузіями лужнопольовошпатових сієнітів. В багатьох випадках в кристалічних породах УЩ родовища і рудопрояви REE пов’язані із невеликими тілами специфічних порід які є нетиповими або нерудними для інших районів світу, що вимагає відповідного корегування підходів та методик проведення пошукових і розвідувальних робіт.

 

 

 

Читати далі

Рідкіснометалева мінералізація Братсько-Звенигородської зони (Інгульський мегаблок, Український щит)


РЕФЕРАТ

Звіт про НДР: 298 стор., 111 рис., 24 табл., 146 літературних джерел.

У звіті викладено результати дослідження формування рідкіснометалевої мінералізації в пегматитах та метасоматитах, особливості мінерального складу метаморфічних порід та гранітоїдів, акцесорної та  рудної мінералізації, результати тектоно-фізичних досліджень, загальні умови метаморфізму порід в межах території досліджень. Об'єкт дослідження: рудоносні пегматити, метасоматити та вмісні метаморфічні гірські породи Шполяно-Ташлицького рудного району (Братсько-Звенигородська рудна зона). 

Братсько-Звенигородська зона знаходиться у західній частині Інгульського мегаблоку Українського Щита. Структурно район приурочений до Братського синклінорію, тектонічно до зони меридіального напряму в системі Ядловсько-Трахтемирівського розлому, що пересікає Український щит. Це лінійно витягнута смуга субмеридіонального напрямку між Новоукраїнським масивом та Корсунь-Новомиргородським плутоном, що обмежується виступом гранулітової основи Голованівського блоку на сході. У геологічній будові присутні супракрустальні утворення інгулецької серії та гранітоїди кіровоградського комплексу. Рудні мінерали концентруються в межах полів поширення пегматитових тіл (пегматитах та змінених навколо пегматитових зонах), а також в межах метасоматичних перетворень порід базитового складу. Результати петрографо-мінералогічного та ізотпно-геохімічного вивчення графіту з вмісних  порід вказують на первинно-осадовий характер метаморфітів. Методи дослідження: польові геолого-геофізичні, тектонофізичні, петрографо-мінералогічні, електронна мікроскопія та мікроаналіз, ізотопно-геохімічні. 

 

Читати далі

Протерозойські нефелінові сієніти східної частини Українського щита як комплексна глиноземно-рідкіснометалева сировина


Реферат

Звіт про НДР: 48 с., 11 табл., 5 рис., 23 джерела.

Об’єкт дослідження комплекс протерозойських лужних фельшпатоїдних порід східної частини Українського щита.

Мета роботи – визначення перспектив використання протерозойських нефелінових сієнітів східної частини Українського щита як сировини для отримання глинозему і попутних продуктів для сучасної промисловості України.

Методи дослідження – оцінка геологічного положення, хімічного, мінералогічного складу нефелінових сієнітів з використанням хімічного силікатного, спектрального аналізу порід, мікрозондового аналізу мінералів, ізотопного аналізу урану та свинцю.

Визначено хімічний склад нефелінових порід та головних породотвірних і акцесорних мінералів.

Уточнено вік нефелінових порід.

Визначені критерії пошуку і перспективні ділянки для видобутку нефелінових руд.

На основі результатів виконаних досліджень висунута схема для використання нефелінових порід для виробництва глинозему і попутних продуктів.

Упровадження запропонованої методики дозволило б забезпечити вітчизняну промисловість власною комплексною алюміній-рідкіснометалевою сировиною за технологією, що передбачає замкнутий цикл обертання технічних розчинів, не має викидів забруднених газів до навколишнього середовища, дозволяє практично повністю без залишку, що надходить у відвали, використовувати руди.

 

 

 

Читати далі

Мінерально-сировинна база рідкісних металів України та перспективи її комплексного освоєння


 

Реферат

Звіт про НДР: 326 с., 57 рис., 55 табл., 193 джерел.

Об’єкт дослідження – масиви і прояви кристалічних порід з якими генетично пов’язані родовища і рудопрояви рідкісних металів Українського щита

Мета роботи – визначити або уточнити склад головних мінералів-концентраторів рідкісних елементів (REE, Y, Nb, Ta, Sc, Zr, Hf, Li) та інші акцесорні мінерали, особливості їх розповсюдження в родовищах і рудопроявах, генетично пов’язаних із різними кристалічними породами УЩ.

Методи дослідження – польові дослідження з описом і відбором зразків відслонень та керну свердловин; петрографічні дослідження; мінералогічні дослідження (діагностика і вивчення особливостей хімічного складу мінералів у аншліфах і моно фракціях мікрозондовим методом); геохімічні – визначення хімічним аналізом вмісту головних елементів у породах і монофракціях мінералів; рентген-флуорисцентний аналіз та мас-спектрометрія індуктивно-зв'язаної плазми (ICP MS) порід і мінералів з визначення концентрації мікроелементів; ізотопно-геохімічні (визначення ізотопного складу С, О і Sm, Nd, Sr порід та мінералів).

Узагальнено нову інформацію про розповсюдженість, мінералогічні та геохімічні особливості родовищ та рудопроявів рідкісних металів України. У зв’язку із лужно-ультраосновними або карбонатитовими породами та лужними породами габро-сієнітових комплексів відомі ряд родовищ і рудопроявів середніх за якістю і запасами комплексних Nb-REE руд. Новим перспективним для подальших геологічних досліджень є численні прояви лужних метасоматитів, особливо Приазов’я, із подібним складом рудної мінералізації, що генетично пов’язані з нерозкритими тілами лужних порід або карбонатитів. Особливістю рідкіснометалевої мінералізації УЩ є відкриття багатих REE-Zr-руд нетрадиційного типу у високодиференційованих сієнітах анортозит-рапаківігранітиних плутонів та багатих REE руд анадольського типу. У зв’язку з першими розвідане Азовське родовище, подібні руди відомі також в Яструбецькому масиві. Руди анадольського типу є унікальними, оскільки не мають прямих світових аналогів. Із значно більш поширеними сублужними або рідкіснометалевими гранітами УЩ та пов’язаними з ними пегматитами відомо цілий ряд рудопроявів із комплексною Nb-Ta-Sn-REE (іноді W, Ве, Li) мінералізацією, проте більшість із них потребує  довивчення для підтвердження економічного значення. В окремому розділі представлено детальну, включаючи дослідження останніх років, характеристику мінералів рідкісних металів та особливостей їх хімічного складу. Крім того, зібрано результати прецизійних геохімічних та ізотопно-геохімічних досліджень із різних генетичних типів порід з якими пов’язані рудопрояви або виявлено родовища рідкісних металів. Вперше розкрито повний спектр  REE в багатих рудах Петрівсько-Гнутівського родовища, що за концентрацією REE і генезисом подібні до відомих родовищ Байянь-Обо і Маунтин Пас. На підставі узагальнених даних розглядаються можливі причини виникнення і диференціації рудоносних порід різного складу та геологічні фактори які сприяють нагромадженню рудних концентрацій рідкісних металів в різних за генезисом кристалічних породах.

 

 

 

Читати далі

ГЕОХИМИЧЕСКАЯ ТИПИЗАЦИЯ БАЗИТОВЫХ ДАЕК ИНГУЛЬСКОГО И ВОЛЫНСКОГО МЕГАБЛОКОВ УКРАИНСКОГО ЩИТА [Геохімічна типізація базитових дайок Інгульського та Волинського мегаблоків Українського щита]


Геохімічна типізація базитових дайок Інгульського та Волинського мегаблоків Українського щита

Митрохин О.В., Шумлянський Л.В., Вишневська Є.О., Омельченко А.М., Митрохіна Т.В.

З метою з’ясування можливостей розчленування та кореляції дайкових утворень Українського щита за пет рохімічними та геохімічними ознаками автори проаналізували особливості хімічного складу неметаморфізованих базитових дайок Інгульського та Волинського мегаблоків. Встановлено, що в межах обох мегаблоків базитові дайки представлені двома петрогенетичними серіями – толеїтовою та сублужною. Визначено загальну закономірність – більш  «еволю ціонований» хімічний склад дайкових порід сублужної серії, ніж  толеїтової. Однакова спрямованість змінення геохімічних  характеристик, яка притаманна дайкам двох просторово розмежованих мегаблоків УЩ, свідчить про спільність процесів магматичної еволюції. Виявлені особливості хімізму у подальшому можна буде використовувати як індикаторні ознаки для розчленування та кореляції дайкових утворень УЩ.

Ключові слова: геохімія, базитові дайки, Український щит.

Читати далі

АЗОВСКОЕ РЕДКОЗЕМЕЛЬНОЕ МЕСТОРОЖДЕНИЕ УКРАИНСКОГО ЩИТА КАК НОВЫЙ ИНВЕСТИЦИОННО ПРИВЛЕКАТЕЛЬНЫЙ ТИП ПРОМЫШЛЕННЫХ МЕСТОРОЖДЕНИЙ [Азовське рідкісноземельне родовище Українського щита як новий інвестиційно-привабливий тип промислових родовищ]


Азовське рідкісноземельне родовище Українського щита як новий інвестиційно-привабливий тип промислових родовищ

Шеремет Є.М., Стрекозов С.М., Сєтая Л.Д., Агаркова Н.Г.

 Азовське рідкісноземельне родовище Українського щита на основі ряду характеристичних ознак (головні і другорядні рудні мінерали, акцесорні мінерали, мінерали навколорудних метасоматичних змін, геохімічні особливості) було порівняно з подібними рідкіснометалево-рідкісноземельними родовищами світу, збагаченими ітрієвими REE, НREE і цирконієм, пов’язаними з сублужними гранітоїдами. Результати співставлення показали, що Азовське родовище не має прямих аналогів подібного типу (за винятком Ястребецкого рудопрояву УЩ) серед рідкісноземельних родовищ світу. Разом з тим, Азовське рідкісноземельне родовище є великим родовищем, де запаси корисних компонентів перевищують запаси рідкісноземельних руд відомих промислових родовищ Канади і Північної Америки. Попередня геолого-економічна оцінка Азовського родовища однозначно показала його промислове значення. Протягом декількох десятків років розробка родовища залежно від способу розробки і глибини технологічної переробки може приносити щорічний чистий прибуток у десятки мільйонів, а за весь період розробки – у кілька сотень мільйонів доларів.

Ключові слова: Азовське рідкісноземельне родовище, Український щит, геохімія, геолого-економічна оцінка

Читати далі

ПЕТРОХИМИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ АМФИБОЛИТОВ УКРАИНСКОГО ЩИТА


Резюме

Петрохімічні особливості амфіболітів Українського щита.

Омельченко А.М., Томурко Л.Л.

Викладено узагальнення літературних, а також нових даних щодо геологопетрографічних та петрогеохімічних особливостей  амфіболітів Українського  щита. Показано, що протолітами цих порід могли бути  як  вулканічні (толеїтові базальти), так і плутонічні (габро) породи. За складом амфіболіти даної виборки належать переважно до толеїтової петрохімічної серії нормальної лужності.

Читати далі

Уран і торій у Русько-Полянських рідкіснометалевих гранітах (Корсунь-Новомиргородський плутон, Український щит)


РЕЗЮМЕ

Михальченко І.І., Заяць О.В., Андреєв О.В. Уран і торій у Русько-Полянських рідкіснометалевих гранітах (Корсунь-Новомиргородський плутон, Український щит)

У  результаті  проведеного  дослідження  хімічного  складу  проб  із  кернів  свердловини,  якою  були  перетнуті рідкіснометалеві  граніти  Русько-Полянського  масиву  Корсунь-Новомиргородського  плутону  Інгульського мегаблоку Українського щита, встановлено, що рідкіснометалеві граніти геохімічно спеціалізовані на уран і торій.

Читати далі

РЕЧОВИННИЙ СКЛАД Тa-Nb МІНЕРАЛІЗАЦІЇ В ПЕГМАТИТАХ ТА АПОГРАНІТНИХ МЕТАСОМАТИТАХ ШПОЛЯНО-ТАШЛИЦЬКОГО РУДНОГО РАЙОНУ


РЕЗЮМЕ

Розглянуто  речовинний  склад  Тa-Nb мінералізації  у  рідкіснометалевих  родовищах  і рудопроявах найбільш перспективного в металогенічному плані Шполяно-Ташлицького рудного району (центральна частина Українського щита). Головними мінералами-концентраторами Тa і Nb у гранітних пегматитах та апогранітних метасоматитах є мінеральні  різновиди  трьох  ізоморфних  рядів:  групи  колумбіт-танталіту  (Fe,Mn)(Nb,Ta,Ti)2O6,  ільменорутил-стрюверіту (Ti,Nb,Ta)O2 та пірохлор-мікроліту (Ca,Na)2Ta2O6(O,В,OН,F). Залежно від геологічної обстановки, в асоціації з цими мінералами часто присутні рудні – тапіоліт, іксіоліт, каситерит, уранініт, нігерит та ганіт. За допомогою мікрозондового аналізу досліджено хімічний склад мінералів групи колумбіт-танталіту із рудоносних пегматитів та метасоматитів. У агрегатах колумбіт-танталітів встановлено наявність характерної внутрішньої ритмічно-мінливої зональності та контрастної мозаїчності, що тісно пов’язано з неоднорідностями їх хімічного складу . У межах одного агрегату фіксуються фази з широким діапазоном вмісту Ta2O5 від 9,80 до 71,0 % та Nb2O5від 10,6 до 70,1 %. Серед мінералів  групи  тантало-ніобатів  переважають  залізисті  різновиди,  які  за  складом  відповідають  Fe-колумбіт-танталітам  (Nb2O5/Ta2O5 =  1–1,2;  FeO/MnO  =  2,5–6).  Колумбіт-танталіти  характеризуються  високим  вмістом елементів-домішок, мас. %: TiО2 – до 5,88; WО3  – до 3,70; SnО2 – до 9,20; Sc2O3 – 5,40. Скандієносними виявилися переважно колумбіт-танталіти Полохівського рудного поля. Такий високий вміст Sc2O3 в тантало-ніобатах зафіксовано в Україні вперше. Мінерали групи  ільменорутил-стрювериту кількісно не поступаються колумбіт-танталітам. Виявлено деякі регіональні особливості хімічного складу мінералів цієї  групи  (Nb2O5/Ta2O5 = 0,4–1,6). Мінерали групи  пірохлор-мікроліту  значно  менше  поширені.  Г оловні  особливості  прояву  рудної  мінералізації  рідкіснометалевих  пегматитів  та  апогранітових  метасоматитів,  зокрема  відношення  Та/Nb  та  склад  елементів-домішок, мають генетичний зв’язок із материнськими гранітами S-типу , по яких і формуються рудоносні апогранітові утворення.

Читати далі

ФІНАЛЬНИЙ ЕТАП ГРАНІТОЇДНОГО МАГМАТИЗМУ В ДНІСТРОВСЬКО-БУЗЬКОМУ МЕГАБЛОЦІ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА


РЕЗЮМЕ

У Дністровсько-Бузькому мегаблоці виділено декілька гранітоїдних комплексів – гайворонський, літинський, побузький та бердичівський, що характеризують окремі етапи гранітоїдного магматизму. На завершальному етапі прояву кислого магматизму були сформовані жильні тіла, складені переважно аплітами, апліто-пегматоїдними, біотит-мікроклін-плагіоклазовими гранітами, а також піроксенвмісними їх відмінами – антипертитовими ендербітами та чарнокітами. За допомогою уран-свинцевого ізотопного методу визначено вік (за цирконом і монацитом) жильних гранітоїдів, поширених в басейні р. Південний Буг (Середнє та на Верхнє Побужжя). З’ясовано, що граніти жильної фації в Дністровсько-Бузькому мегаблоці формувалися впродовж майже 100 млн років (2,06–1,96 млн років тому). Найдавніші жильні граніти представлені піроксеновими відмінами, наймолодшою гранітною породою є апліт. Загалом у різних блоках Побужжя жильні граніти, з подібними за Р–Т умовами формування, є асинхронними утвореннями. Анатектичні виплавки ендербітів у районі с. Завалля кристалізувалися 1992,7 ± 2,1 млн років тому, жила чарнокіту у Літинському кар’єрі – 2033,7 ± 2,3 млн років тому, а плагіочарнокіт у Г айворонському кар’єрі – 2035,1 ± 3,2 млн років тому . Ще більший віковий інтервал формування гранітів з парагенезисом амфіболітової фації 2040,9 ± 2,6 млн років лейкосома серед гранітів бердичівського типу (Жежелівський кар’єр), такий же вік (2039,7 ± 0,5 млн років) має біотитовий граніт Чаусівського кар’єра, дещо молодшими є гранітоїди, що розвиваються по супракрустальних породах бузької серії (1,98 млрд років) і наймолодшою гранітною породою є апліт (1960,9 ± 3,6 млн років) Головчинського кар’єра. Граніти жильної фації в межах Дністровсько-Бузького мегаблоку не значно відірвані в часі від формування основної маси гранітів і мігматитів, серед яких вони поширені.

Читати далі

Геохімічні особливості кристалічних порід центральної частини Кочерівської западини (Український щит)


Визначені геохімічні особливості та характер розподілу елементів у породах центральної частини Кочерівської западини УЩ. Встановлено, що для кристалічних порід цієї структури характерні два типи геохімічних асоціацій. Ці асоціації притаманні двом окремим формаціям порід: перший – Th, U, Bi, Mo, Pb – урановим родовищам калій-уранової формації, другий – Cr, Ni, Co, Cu, Zn, V, Sc – метабазитам. U-Mo-Bi-Th-TR мінералізація є характерною для суттєво мікроклінових пегматитів, аплітів і кварц-біотит-мікроклінових метасоматитів і за геохімічною мінералізацією належить до калій-уранового генетичного типу. Безіменний U-Mo-Bi-Th-TR рудопрояв за геологоструктурними умовами локалізації та мінеральним складом подібний до Калинівського, Лозуватського та Южного U-Mo-Th-TR родовищ Побузького урановорудного району. Ці родовища належать до класу ультраметаморфогенних (постгранітизаційних) з калій-урановою рудною формацією, що сформувалась у кристалічних породах докембрійських щитів у палеопротерозої (2000–2100 млн років). Ендогенні прояви U-Mo-Bi-Th-TR мінералізації в кристалічному фундаменті Кочерівської зони представлені різними генетичними типами, які рідко трапляються самостійно, але суміщуючись разом (у випадку Безіменного рудопрояву) утворють комплексний полігенний об’єкт. Ультраметаморфогенний генетичний тип цих проявів генетично пов’язаний із геохімічною спеціалізацією гранітів бистріївських, які вірогідно утворились за рахунок гранітизації метапелітів, і тому поширений як в самих гранітах, так і в супровідних аплітах, пегматитах і кварц-біотит-мікроклінових метасоматитах.

Читати далі

A U-Pb baddeleyite age of the davydky gabbro-syenite massif оf the Korosten plutonic complex


РЕЗЮМЕ

Шумлянский Л., Ернст Р., Білстрьом К. Вік баделеїту з Давидківського габро-сієнітового масиву коростенського комплексу.

Наведено U-Pb вік по баделеїту (1790 ± 1 млн років), отриманий для габро Давидківського масиву, що входить до складу Коростенського анортозит-рапаківігранітного плутону. Давидківський масив розташовується в крайній північно-східній частині Коростенського плутону, де частково перекритий відкладами Вільчанської западини. Масив має округлу форму і займає площу біля 30 км2. Він складений габро-долеритами, габро, андезиновими анортозитами, та сієнітами. Давидківський масив відрізняється від інших габроїдних масивів коростенського комплексу тим, що проявляє чітку еволюцію складу від габро до сієніту. Подібна диференційованість не спостерігалася в жодному іншому масиві комплексу. Так само, Давидківський масив відрізняється за часом кристалізації від всіх інших датованих габроїдних масивів, які вкорінювалися біля 1760 млн років тому. Водночас, за геохімічними особливостями габроїди масиву тотожні породам інших габроїдих масивів Коростенського плутону. Вік, отриманий для габро Давидківського масиву, близький до віку численних дайок нікеленосних толеїтових долеритів та розшарованих габроїдних масивів прутівського комплексу, широко розповсюджених у Північно-Західному районі Українського щита. Такий збіг у часі формування масивів дозволяє припустити, що обидві породні серії (високонікелеві толеїтові долерити прутівського комплексу та високотитанові габроїди Коростенського плутону) можуть мати певну генетичну спорідненість. Водночас, геохімічні та ізотопні дані щодо високонікелевих та високотитанових порід помітно різні. Високотитанові породи значно менш магнезіальні, помітно збагачені на некогерентні мікроелементи, та збіднілі на когерентні. Ізотопний склад неодиму високотитанових порід відображає присутність давнішого корового матеріалу в їхньому джерелі. Результати попереднього геохімічного моделювання свідчать, що породи обох серій можуть бути пов’язані комбінацією фракційної кристалізації та корової контамінації. Термальний ефект, спричинений вкоріненням гарячих мантійних толеїтових розплавів, та декомпресією, внаслідок розтягнення кори, призводив до часткового плавлення нижньокорового матеріалу. Таким чином, високонікелеві толеїти походять з помірно деплетованого мантійного джерела, тоді як роль нижньокорової речовини значно зростає в розплавах, з яких кристалізувалися породи Коростенського плутону.

Ключові слова: Давидківський масив, коростенський комплекс, Український щит, палеопротерозой, U-Pb вік.

Читати далі

Уран-свинцева за цирконом та монацитом геохронологія гранітоїдів житомирського та шереметівського комплексів, Північно-Західний район Українського щита


Розглянуто  нові  результати  U-Pb  датування  цирконів  та  монацитів  із  гранітоїдів  Північно-Західного  району Українського  щита,  виконано  їх  зіставлення  з  раніше  отриманими  даними.  Згідно  із  новими  даними, Красногірський масив кристалізувався 2077 ± 8 млн рр. Тому, Сербівський — 2061 ± 11, Курчицький — 2069 ± 4, Городський — 2070 ± 2, Олександрівський — 2044 ± 9 і Сусловський — 2059 ± 5 млн рр. тому. Встановлено, що граніти житомирського комплексу вкорінювалися упродовж декількох головних фаз — 2078, 2072, 2060 та 2045 млн  рр.  тому, плагіограніти шереметівського  комплексу —  2092  та  2078 млн  рр.  тому.  Зроблено  висновок, що геохронологічні  та  ізотопно-геохімічні  (ізотопний  склад  Нf  та  Nd)  дані  заперечують  наявність  архейського фундаменту  в межах Північно-Західного  району Українського щита. Показано, що  гранітоїдний магматизм  у межах Північно-Західного району є дещо давнішим, ніж в  інших районах Українського щита,  і був пов’язаний із субдукцією океанічної літосфери під північну окраїну архейського Подільського мікроконтиненту.

Читати далі

Проблеми стратиграфії та геохронології Українського щита


Проаналізовано  запропоновані В.П. Кирилюком підходи  та пропозиції щодо схеми  стратиграфічного розчленування  ранньодокембрійських  утворень  українського  щита  в  цілому  та  породної  асоціації  Дністровсько-Бузького мегаблоку,  зокрема. На прикладі  суперкрустальних  утворень Дністровсько-Бузького мегаблоку показано, що серед порід гранулітової асоціації разом зі стратигенними (первинні осадові, вулканогенні, хемогенні та  ін.) Присутні більш пізні (інтрузивно-магматичні, метасоматичні) породи, формування яких обумовлене накладеними  ендогенними процесами. Форма  їхніх  тіл,  співвідношення  з  іншими  суперкрустальними породами та умови залягання є похідними цих накладених ендогенних процесів. Механічне переведення формацій у ранг світ призведе  лише  до  збільшення  об’ємів  стратиграфічних  одиниць, що  виділяються, необхідності  виділення штучних (реально відсутніх) стратиграфічних підрозділів, а сприймання контактів жильних (інтрузивних магматичних  і метасоматичних)  порід  як  первинну шаруватість —  до  спотворення  тектонічної  структури  території. Плутонічні (метаморфізовані дайки діабазів) та метасоматичні (біотитові, гранат-біотитові гнейси, грануліти та евлізити) утворення наявні у складі ритмічно-шаруватої  глиноземисто-базитової формації. Якщо вилучити  зазначені породи  із розрізу, залишиться петропарагенезис, —  гіперстенові, двопіроксенові плагіогнейси та кристалічні сланці, — характерний для тиврівської товщі (ендербіто-гнейсової формації). Метасоматичне походження  мають  і  лейкократові  біотитові  і  гранат-біотитові  гнейси, що  складають  близько  80 %  об’єму  високо  глиноземисто-кварцитової формації (кошаро-олександрівська світа).

Читати далі

Петрология даек субщелочных долеритов коростенского комплекса, Северо-Западный район Украинского щита


Серед  різноманітних  за  віком  та  геохімічними  особливостями  дайкових  порід  Північно-Західного  району Українського щита чітко виокремлюється група сублужних дайок основного складу, які відносять до ранньопротерозойського  (1815—1740  млн  рр.)  Коростенського  анортозит-рапаківігранітного  комплексу.  Геологічні  співвідношення дайок сублужних долеритів з породами Коростенського плутону, а також геохронологічні дані вказують на те, що їх вкорінення відбувалося неодноразово — близько 1800, 1760 та 1750 млн рр. тому. Пояси сублужних  дайок  основного  складу  розповсюджені  також  далеко  за  межами Коростенського  плутону, що  вказує  на значно більше територіальне поширення магматизму цього типу. Головними рисами хімічного складу дайок, що досліджено, є низька магнезіальність (#Mg = 24,5—39), низький вміст SiО2 (46—54 %), та високий — ТiО2 (1,7—3,8 %), СaОo (5—8 %), К2О (1,0—3,1 %), P2О5 (до 1,9 %). Дайки коростенського комплексу вирізняються підвищеним вмістом некогерентних елементів (Rb, Zr, РЗЕ) та дуже низьким — когерентних, перш за все Ni, Сr, Сu, V. Характерним є також низький вміст стронцію. Ступінь фракціонування РЗЕ ([La/Yb]N) є порівняно високим — від 5 до 14. Значення εNd1760 в дайках комплексу варіює від –1,6 до 1,6, а εSr1760 — від –5 до 19 (за винятком двох проб, що мають значно більш радіогенний ізотопний склад стронцію). Ізотопний склад свинцю охоплює широкий діапазон від нерадіогенних (206Pb/ 204Pb = 16,2) до радіогенних (206Pb/ 204Pb = 20,2) значень. Склад породоутворювальних мінералів дайкових порід є близьким до складу мінералів анортозитів головної фази вкорінення Коростенського плутону, що вказує на те, що кумулятивні мінерали анортозитів кристалізувалися з розплавів, подібних за складом до сублужних дайок. Еволюція хімічного складу дайок визначається фракційною кристалізацією плагіоклазу та олівіну. В залишковому розплаві накопичуються компоненти, які входять до складу калієвого польового шпату, а також некогерентні елементи, що входять до складу акцесорних мінералів. Особливості розподілу РЗЕ дають змогу припустити, що джерелом сублужних основних розплавів були гранатвмісні породи (еклогіти ?). Розподіл мікроелементів вказує на корове походження первинних розплавів. За особливостями речовинного складу дайкові породи Коростенського плутону подібні йотунітам, які набули розвитку в анортозитовій провінції Рогаланд та в інших анортозитових провінціях світу.

Читати далі

Петролого-геохімічні особливості карбонатитів Приазов’я (Україна)


Розглянуто  геохімічні  особливості  карбонатитів  Приазов’я,  що  просторово  асоціюють  із  габро-сієнітовими  і лужно-ультраосновними магматичними комплексами або утворюють самостійні невеликі жильні чи дайкоподібні тіла. Більшість карбонатитів представлені кальцитовими різновидами, лише у чернігівському комплексі відомі і  кальцитові,  і  кальцит-доломітові  карбонатити.  Карбонатити  характеризуються  високою  концентрацією  Sr за  пониженої ва,  і REE,  низькою  Ti, Zr, Нf, що  узгоджується  із  середніми  значеннями  для Са-карбонатитів. Порівняно  з  іншими,  карбонатити  чернігівського  комплексу  є  найбільш  збагаченими  на  фосфор, Nb  і  Та  та високим значенням U/Th. Хондритнормовані спектри характеризуються значним збагаченням LREE, за відсутності або слабко проявлених негативних eu-аномалій (Eu* 0,74—1,04). Дані щодо геохімії стабільних ізотопів та Sr свідчать про  глибинну природу карбонатитових магм. Для карбонатитів Приазовського блоку притаманний досить  вузький  діапазон  варіації  δ13С, що  відповідає  глибинним  значенням,  тоді  як  δ18О може  значно  змінюватися, виходячи за область типових карбонатитових значень. В одних випадках це пов’язано з наявністю поряд із  типовими  карбонатитами  карбонатних  прожилків  гідротермально-метасоматичного  генезису,  в  інших  — взаємодією карбонатитів із метеорними або метаморфогенними водами. В карбонатитах чернігівського комплексу значні коливання δ18О можуть обумовлюватися різною глибиною його ерозійного зрізу та/або термічною дисоціацією  породоутворювальних  карбонатів.  Отримані  дані  вказують,  що  карбонатити  різних  проявів  можуть утворюватися в результаті різних петрогенетичних механізмів зародження та подальшої диференціації вихідних магматичних  розплавів. Кальцитові  карбонатити  чернігівського  комплексу  і хлібодарівського  кар’єру можуть виникати як результат розкристалізації первинного доломітового карбонатитового розплаву або через ліквацію первинного,  збагаченого на СО2,  силікатного розплаву. Доломітові  і кімберлітові карбонатити є близькими до примітивних  карбонатитових  розплавів,  що  утворюються  за  незначної  частки  плавлення  карбонатизованих мантійних  перидотитів.  Геохімічні  особливості  карбонатитів  габро-сієнітових  комплексів  Приазов’я  краще узгоджуються із версією їхнього лікваційного утворення.

Читати далі

Історія геохронологічних досліджень в Україні на прикладі колекції зразків перших датованих порід національного науково-природничого музею НАН України


Описано  загальні  характеристики   перших  датованих  зразків порід українського щита,  депонованих  у національному науково-природничому музеї нан україни. Значну частину з них було відібрано видатними геологами України В.І. Лучицьким і М.І. Безбородьком. Наведено склад і місця відбору зразків.

Читати далі

Самороднометалево-сульфідна мінералізація Пержанського рудного вузла (Український щит)


Читати далі

Оксифлюоцерит­(Се) камерних пегматитів Влині (Ураїнський щит)


Флюоцерит  (тисоніт)  (Сe, La)F3 — мінерал, що рідко трапляється в природі. в Україні флюоцерит виявлено в декількох місцях Українського щита. у камерних пегматитах Волині він спостерігається лише у вигляді включень у кристалах топазу, кварцу й флюориту з камер вільного росту. у топазі флюоцерит утворює сингенетичні дендритоподібні включення, а в стільниковому кварці (параморфозі низькотемпературної (α) модифікації по високотемпературній  (β))  він  розташований  поблизу  контакту  з  низькотемпературним  різновидом  мінералу,  а  також  у світло­димчастому α­кварці у вигляді видовжених призматичних кристаликів. в обох випадках їхні розміри скла­дають від 0,1—0,2 до ~1 мм. Показники заломлення оптично від’ємного флюоцериту: з топазу — no = 1,608 ± 0,002, ne = 1,600 ± 0,002; з кварцу — no = 1,605 ± 0,002; ne = 1,596 ± 0,002. За допомогою електронно­зондового хвильового мікроаналізатора у флюоцериті виявлено REE, Th, Ca, Pb, F, а нестача елементів до 100 % обумовлена присутністю в  структурі оксигену. він безпосередньо виявлений  за допомогою  енергодисперсійного  спектрoметра JED­2300 до сканувального електронного мікроскопа. методом  інфрачервоної спектроскопії (ОН)– групи у мінералі  не  виявлені,  проте  визначені  структурно  зв’язані  молекули  води.  кристалохімічна  формула  мінералу: (La0,22Сe0,54Nd0,09Pr0,04 Th0,06Сa0,05)1,00О0,49F2,01. У топазі виявлено два типи включень флюоцериту: один прозорий із кількома гілками дендрита; інший — непрозорий, з великою кількістю гілок. ріст флюоцериту в камерних пег­матитах Волині відбувався в кислих водних розчинах, густина яких була близькою до критичної (~0,3—0,4 г/см3), у діапазоні температури від дещо вищої за температуру β → α­переходу кварцу (~600 °С) (у кварці) і до 415—370 °С (в топазі) та тиску від 80—100 (у кварці) до 30—40 МПа (в топазі). оксифлюоцерит парагенетично асоціює з топазом,  він міг формуватися  також  разом  із флюоритом,  уранінітом,  альбітом, колумбітом,  вольфрамоіксіолітом, протолітіонітом (літієвим різновидом біотиту), кварцом. вони майже всі утворюють сингенетичні включення в кристалах топазу. монацит без ознак сингенетичного росту трапляється у вигляді присипок на колишніх гранях  у периферійній зоні кристалів топазу. включення вольфрамоіксіоліту в топазі є першою знахідкою цього мінералу в Україні

Читати далі

Золоторудна мінералізація в скарнах Бандурківського рудопрояву (Інгульський мегаблок, Український щит)


Досліджено золоторудну мінералізацію в контактово­метасоматичних породах Бандурківського рудопрояву, що локалізується  у межах Братського  синклінорію на  заході  Інгульського мегаблоку. Розглянуто  геологічні  умови положення рудопрояву у регіональних геолого­тектонічних структурах. Охарактеризовано основні типи вмісних порід та положення золоторудної мінералізації в розрізі глибоких свердловин. Досліджено особливості поведінки самородного золота, його типові парагенезиси та асоціації. Серед останніх — сполуки Bi, Тe, Аs (бісмутин, мальдоніт, телуриди Ві, льолінгіт, арсенопірит, нікелін, герсдорфіт та ін.), які є постійною складовою полімінеральних субмікроскопічних зростків — агрегатів із самородним золотом. За результатами мікрозондового аналізу виявлено, що переважає "скарнове" високопробне золото, а в січних тілах мікроклінових гранітів присутнє низькопробне субмікроскопічне "арсенопіритове" золото. Констатується, що у формуванні золоторудної мінералізації значну роль відіграє вуглецева речовина.

Читати далі

Кристаломорфологія граутиту (α-MnOOH) із Заваллівського родовища графіту (Український щит)


Вивчено морфологію кристалів і агрегатів граутиту із брекчієво-тріщинуватих зон Заваллівського родовища графіту. розмір найбільших кристалів досягає 0,5—0,6 см, а агрегатів — декількох сантиметрів. на кристалах граутиту гоніометрично виявлено сім простих форм: ромбічні призми — {110}, {021}, {120} і {130}, пінакоїди — {010} і {100}, ромбічну дипіраміду {111}, з них форми {120}, {130} і {100} є другорядними. виділено шість морфологічних типів кристалів граутиту з різним набором простих форм та розвитком  їх граней  і декілька типів агрегатів кристалів. лінзоподібні кристали граутиту є найбільш поширеними, вони переважно й складають його зростки і кулькоподібні агрегати. трапляються видовжено- і голчасто-призматичні по осі [001] мікрокристали граутиту розміром до 0,3 мм, призматичний габітус яких визначає добре розвинена призма {110}. виразні скульптури росту характерні для граней ромбічної дипіраміди {111} і ромбічної призми {021}. Поліцентричний ріст на гранях цих форм і утворення різних зростків і агрегатів є свідченням пересичення манганом середовища кристалізації та швидкого росту кристалів граутиту. діагностика граутиту підтверджена рентгенометричними і мікрозондовими дослідженнями. На дифрактограмах різних кристалів граутиту проявлені його характеристичні рефлекси. граутит містить незначні домішки Mo, Si, al, P, Zn, Sc, as  і Ba. найчастіші супутні мінерали граутиту: кварц, селадоніт, романешит, барит і кальцит.

Читати далі

Хімічний склад амфіболів із порід ореола фенітизації Чернігівського карбонатитового масиву Приазов’я (Український щит)


Проаналізовано склад амфіболів із кристалічних порід фундаменту Новополтавської ділянки в межах Чернігівської зони розлому Західного Приазов’я. Означено дві групи амфіболів, перша з яких пов’язана з етапом мігматизації гранулітового комплексу, друга — з формуванням ореола фенітизації навколо карбонатитового масиву, що накладається на першу асоціацію. З етапом мігматизації пов’язані амфіболи кальцієвої підгрупи (магнезіогорнбленди) із різним рівнем вмісту лугів та витриманим співвідношенням K/Na та Al/Si. На етапі фенітизації утворювались амфіболи натрій-кальцієвої підгрупи.

Читати далі

Ймовірні джерела родоначальних магм двопольовошпатових гранітів та умови магмогенерації (на прикладі Середньопридніпровського мегаблоку УЩ)


Вивчено рубідій-стронцієві ізотопні системи плагіоклазів та ізотопний склад (87Sr/86Sr) в апатитах двопольовошпатових гранітів Середнього Придніпров’я. З’ясовано, що поряд із відносно високими типово коровими (0,712—0,720) первинними ізотопними співвідношеннями (87Sr/86Sr)in, трапляються надзвичайно високі значення (до 0,86), що не можна пояснити простим селективним плавленням корового субстрату (супракрустальні породи ауль ської серії та плагіогранітоїди дніпропетровського, меншою мірою сурського комплексів), оскільки за максимальних значень первинних співвідношень (87Sr/86Sr)in — 0,712 та Rb/Sr (0,5) у породах субстрату навіть протягом 500 млн рр. (максимальний розрив у часі між формуванням порід аульської серії (3,2 млрд рр. тому)) та двопольовошпатових гранітів (2,7 млрд рр.), первинне співвідношення (87Sr/86Sr)in в породах субстрату може вирости лише до 0,725. Маловірогідним є підвищення, порівняно з розрахунковим значенням, первинного ізотопного співвідношення (87Sr/86Sr)in, шляхом привнесення стронцію з високим ізотопним співвідношенням 87Sr/86Sr (більшим за 0,86) у результаті накладання метасоматичних процесів, оскільки немає джерела стронцію з такими високими значеннями, окрім мінералів-концентраторів рубідію (біотит і калішпат), в яких у результаті радіоактивного розпаду 87Rb накопичується радіогенний ізотоп 87Srrad. Для пояснення цього феномену ми запропонували такий механізм гранітоутворення: основним мінералом-концентратором рубідію в гнейсах аульської серії та плагіогранітоїдах є біотит, який практично не містить стронцію. Отже, в ньому за 500 млн рр. накопичиться певна кількість чисто радіогенного ізотопу 87Srrad. В умовах нижньої кори, де парціальний тиск води у флюїді низький (РТ умови гранулітової фації), біотит є нестабільним мінералом і буде руйнуватися з утворенням гіперстену і калішпату. Цей процес відбувається в результаті твердофазної перекристалізації, тож усі компоненти реакції, у тому числі 87Srrad, будуть збагачувати флюїд. Поява води і калію в системі знизить температуру плавлення, в результаті чого буде виплавлятися кварц-польовошпатова евтектика, збагачена калієм, рубідієм і радіогенним ізотопом 87Srrad . Таким чином можуть формуватися висококалієві гранітні розплави, збагачені рубідієм, які будуть вміщувати стронцій із досить високим 87Sr/86Sr ізотопним співвідношенням, оскільки радіогенний стронцій біотиту, перебуваючи у флюїді, практично повністю перейде у розплав.

Читати далі

Age and Sulfur Isotope Composition of the Prutivka Intrusion (the 1.78 Ga Prutivka-Novogol Large Igneous Province in Sarmatia)


У межах Північно-Західного району Українського щита розповсюджена велика кількість дайок і розшарованих інтрузивів нікеленосних толеїтових долеритів та габроїдів. Ці дайки та масиви розглянуто як канали, по яких в умовах розтягнення вкорінювалися і виливалися на поверхню базальтові розплави (ці базальтові потоки тепер повністю еродовані), або як синколізійні породні комплекси, що виникли внаслідок кристалізації мантійних розплавів під час колізії Фенноскандинавського та Волго-Сарматського сегментів Східно-Європейської платформи. Проведене нещодавно датування цих порід вказує на їхній вік в інтервалі 1780—1790 млн рр. Для Прутівського нікеленосного долеритового інтрузиву отримано новий вік за баделеїтом (1779,2 ± 6,9 млн рр.), який, у межах похибки вимірювання, відповідає віку циркону (1777,0 ± 4,7 млн рр.), отриманому раніше для цього ж зразка (Shumlyanskyy et al., 2012). Це значення віку суттєво відрізняється від отриманого раніше для цирконів із Прутівського інтрузиву 1990 ± 5 млн рр. (Скобелев и др., 1991). Зроблено висновок, що останнє значення є хибним. Нова дата, отримана за баделеїтом, остаточно підтверджує належність Прутівського масиву до Прутівсько-Новоґольської магматичної провінції та підкреслює потенціал розшарованих габроїдних масивів цієї провінції щодо Ni-Cu(-PGE) сульфідного зруденіння. Проаналізовано також ізотопний склад сірки в сульфідних мінералах Прутівського родовища, зразки відібрано з придонних рудних покладів. Ізотопний склад сірки (величина δ34S) варіює від +0,8 до +3,6 ‰, що знаходиться в межах діапазону варіацій, який було встановлено раніше, і вказує на мантійне джерело сірки. Ізотопні дані свідчать про формування Прутівсько-Новоґольської магматичної провінції в умовах розтягнення, що виникли невдовзі після утворення Східно-Європейської платформи (Балтики).

Читати далі

Петрология, геохимия и рудоносность ультрамафитовых даек Новоукраинского дайкового поля (Ингульский мегаблок Украинского щита)


Досліджені незвичайні ультраматові дайки, які  інтрудують гранітоїди Новоукраїнського плутону  (НП) в межах Інгульського  мегаблоку  Українського  щита.  Разом  із  численнішими  дайками  долерит-діабазової  формації ультрамафіти формують Новоукраїнське дайкове поле (НДП), локалізоване у південно-західній частині НП на північно-західному закінчені Бобринецького дайкового поясу. З метою уточнення геологічної позиції та формаційної приналежності ультрамафітів НДП, а  також вивчення умов  їх формування  та потенційної рудоносності автори виконали всебічне вивчення мінералого-петрографічних та геохімічних особливостей дайкових порід  із застосуванням методів оптичної та електронної мікроскопії, електронно-зондового мікроаналізу, ICP-MS аналізу та "мокрої" хімії. З’ясовано, що, на відміну від представників долерит-діабазової формації, які асоціюють з ними, ультрамафіти НДП підлягали інтенсивним постмагматичним змінам: актинолітизації, біотитизації та альбітизації. Локальні прояви лужного натрового метасоматозу в ультрамафітах НДП автори пов’язують з процесами формування ураноносних альбітитів, розповсюджених у районі досліджень. На підставі цього вік ультрамафітових дайок обмежується  інтервалом часу між вкоріненням НП  (2,03—2,04 млрд рр.) та формуванням ураноносних аль-бітитів  (1,81  млрд  рр.).  Характерний  для  сублужних  магм  реліктовий  парагенезис  мафічних  та  акцесорних мінералів,  а  також  низка  геохімічних  характеристик  свідчать  про  первісно  підвищену  лужність  ультрамафітів НДП. Разом  із більш давнім віком приналежність до сублужної серії та обумовлена нею петрографічна специфічність ультрамафітів НДП дозволяють ідентифікувати їх як представників окремого формаційного типу, принципово відмінного від дайкових утворень долерит-діабазової формації та не пов’язаного з ними спільним процесом магматичної еволюції. Виявлена Ti-V металогенічна спеціалізація ультрамафітових дайок може мати певне промислове значення за умови "спрацьовування" природного механізму гравітаційного фракціонування ільменіту та титаномагнетиту, що може мати місце у більших інтрузивних тілах.

Читати далі

Сублужні біотитові амфіболіти району Балки Башмачка, Середнє Придніпров’я


Сублужні біотитові амфіболіти представлені різного розміру реліктовими тілами  і дрібними ксенолітами серед вмісних плагіограніт-мігматитів дніпропетровського комплексу біля західних меж Славгородського блоку у Середньому Придніпров’ї. Вони утворилися не пізніше 3,04 млрд рр. тому. Головний мінеральний парагенезис еденіт-паргасит — олігоклаз-андезин — біотит сформувався в інтервалі температури 620—744 °С і тиску 4,5—7,7 кбар, що відповідає умовам амфіболітової фації регіонального метаморфізму. Утворення ретроградного парагенезису рогова обманка — олігоклаз реалізувалось за температури близько 600 °С і тиску 4 кбар. Своєрідною реліктовою ознакою гранулітової фації, яка передувала амфіболітовій, можна вважати наявність характерного для "гранулітових" амфіболів розподілу алюмінію AlIV  і AlVI. За результатами геолого-петрологічного співставлення виявлена речовинно-генетична спорідненість біотитових амфіболітів із піроксенвмісними амфіболітами та основними кристалосланцями славгородської товщі. Передбачається, що підвищений вміст лугів у породах є успадкованим від первинномагматичних основних порід підвищеної лужності ефузивної або інтрузивної фацій — трахібазальтів і сублужних габро. Ключові  слова: біотитові амфіболіти, сублужні породи,  архей, славгородська  товща,  аульська серія, балка Башмачка, Славгородський блок, Середнє Придніпров’я, Український щит.

Читати далі

Ксенокристи мантійних мінералів із лужно-ультра-основних порід Болярківської інтрузії (Волинський мегаблок Українського щита)


Болярківська інтрузія представлена олівіновими мельтейгітами і підпорядкованими їм якупірангітами гіпабі-сальної фації. Ізотопний вік їх визначений U-Pb методом по циркону і становить 2046—2023 млн рр. У цих породах ідентифіковані ксенокристи мінералів мантійного походження — хромшпінелідів, піропу, хромдіопсиду, ортопіроксену. Хромшпінеліди являють собою суміш індивідів різного складу. В них вміст Cr2O3 варіює від 33 до 60 %, Al2O3 — від 9 до 35, MgO — від 10 до 18, FeO + Fe2O3 — від 12 до 24 %. Майже всі вони низькотитанисті. За типохімічними ознаками виділено такі їх різновиди: магнезіохроміт, алюмохроміт, хромпікотит і ферихроміт. Серед магнезіохромітів є індивіди, які за складом наближаються до хроміту алмазної асоціації з кімберлітів. У них виявлено сингенетичні включення олівіну з вмістом 94 % форстеритового компонента та 0,41—0,42 — NiO. Такі за складом олівіни є характерними включеннями в алмазах дуніт-гарцбургітового типу з кімберлітів Якутської та Архангельської провінцій. В алюмохромітах трапляються включення дещо більш залізистого олівіну (FeO — 7,7—9,2 %) і хромдіопсиду з підвищеним вмістом Cr2O3 (0,7 %), Na2O (1,3 %), Al2O3 (1,5 %) і жадеїтового компонента. Материнськими породами їх були хромшпінель-піропові зернисті лерцоліти графіт-піропової фації глибинності. Піроп належить до низькохромистих (Cr2O3 — 2,1 %) помірнокальцієвих (CaO — 4,3 %) різ-новидів лерцолітового парагенезису. Ортопіроксен відноситься до глиноземистого типу (Al2O3 — 3,9—4,1 %) і містить незначні домішки Cr2O3 (0,2—0,3 %), MnO (0,15—0,25 %) і CaO (до 1 %). На ксенокристах мантійних мінералів наявні реакційні кайми. Оцінено РТ умови утворення всіх досліджених мінералів. Вихідний розплав для олівінових мельтейгітів і якупірангітів Болярківської інтрузії утворився у верхній мантії в результаті часткового плавлення піропових перидотитів. Ксенокристи піропу, хромшпінелідів, хромдіопсиду і ортопіроксену є продуктами дезінтеграції різноглибинних мантійних перидотитів, захоплених цим розплавом під час підняття до земної поверхні. Болярківську інтрузію можна вважати нетрадиційним джерелом цих мінералів для розміщених поблизу басейнів седиментації, зокрема Білокоровицької западини. Наявність в інтрузії ксенокристів магнезіохроміту і олівіну алмазної асоціації вказує на те, що тут у верхній мантії поширені алмазоносні дуніти і гарцбургіти.

Читати далі

Нано-мікроморфологія та анатомія кристалів імпактного алмазу із Білилівської (Західної) астроблеми (Український щит)


Досліджено  нано-мікроморфологію  й  анатомію  кристалів  імпактного  апографітового  алмазу  (параморфоз)  із імпактитів Білилівської (Західної) астроблеми на Українському щиті. Використано методи растрової та трансмі-сійної електронної мікроскопії. Вивчено дев’ять параморфоз чорного, чорно-сірого і світло-жовтуватого кольору. Найбільш  чіткі  зображення  будови  отримані  для  чорних  параморфоз  із  передбачуваним  високим  вмістом лонсделеїтової фази. На поверхнях граней (0001) цих параморфоз розвинені скульптурні візерунки, що складаються  з  багатьох прямокутних  з  заокругленими  кутами нанопластинок,  закономірно  орієнтованих  уздовж напрямку [1010]. Повздовжній розмір пластинок не перевищує 50 нм. Поверхні граней (0001) істотно розчинених чорних параморфоз вкриті візерунками численних заокруглено-прямокутних западин розміром до 0,5 мкм, також чітко орієнтованих уздовж напрямку  [1010]. Форма і орієнтація пластинок та западин на поверхнях граней (0001) параморфоз дозволяють відносити  їх до мікроскопічно видимого морфологічного прояву лонсделеїтової фази. Вони можуть бути доказом мартенситної трансформації площин (0001) кристалів вихідного графіту в площини (101–0) новоутвореного лонсделеїту. Тобто твердофазове перетворення графіту внаслідок значних ударних навантажень обумовлює закономірну орієнтацію вихідної та новоутвореної фаз, а саме — площини (1010) лонсделеїту стають паралельними площинам (0001) графіту. Зафіксовано унікальне явище росту — нарости великої кількості алмазних нано-мікрополіедрів на поверхні грані (0001) чорно-сірої параморфози. Поліедри поширені хаотично на плоских ділянках і западинах поверхні грані (0001) у вигляді окремих октаедрів або їхніх скупчень. Трапляються також закономірні (двійники зростання і проростання по (111)) і незакономірні зростки октаедрів. Грані  і ребра останніх вкриті наноглобулами розміром до 40 нм, що складаються з багатьох частинок, найменший розмір яких — 1 нм. Це може бути одним зі свідчень кластерного механізму росту кристалів алмазу, проте чинник такого незвичайного росту поліедрів поки що нез’ясований. Розмір октаедрів зрідка перевищує 1 мкм. Алмаз цього типу діагностується за формою кристалів,  їх закономірними зростками  і за хімічним складом, виходячи  з  даних  рентгеноспектрального  аналізу  найбільших  октаедрів. Передбачається  ріст  октаедрів  алмазу  із газової фази після твердофазового переходу графіту в нові фази. Вивчення надтонких плівок розміром 15 × 10 × 0,2 мкм, вирізаних із параморфоз перпендикулярно до площини (0001), дозволило розкрити їх анатомію — зображення  полісинтетичного  двійникування  і  полікристалічної  будови  самих  двійників. Двійники  утворені  по площині  (1121), розмір  їх кристалітів до 30 нм. Елементи такої внутрішньої будови чорних параморфоз  іноді у ході нано-мікроморфологічних досліджень фіксуються на реліктах поверхонь граней  (1010). На поверхнях граней (0001) параморфоз двійники проявлені паралельною штриховкою уздовж напрямку [1010],  іноді симетрич-но в двох-трьох напрямках через 60°. Виявлені нано-мікроморфологічні  і анатомічні особливості кристалів  імпактного алмазу з Білилівської астроблеми є прямим свідченням твердофазового переходу графіту в лонсделеїт-алмаз за мартенситним механізмом в умовах високого ударного навантаження.

Читати далі

Дипірамідальні кристали молібденіту Пержанського рудного району (Яструбецький масив, Волинський мегаблок Українського щита)


Відносно рідкісні дипірамідальні кристали молібденіту знайдені в лужних метасоматитах Яструбецького масиву Пержанського рудного району на Волинському мегаблоці. Така мінералізація виявлена на ділянках флюоритизації біотит-мікроклін-пертитових лужних метасоматитів. Розміри кристалів молібденіту досягають 1—2 см. Прості форми кристалів молібденіту представлені дипірамідами {101-6}, {101-7} і пінакоїдом. Разом вони утворюють три типи габітусів кристалів молібденіту: дипірамідальний із незначним розвитком граней пінакоїда, пінакоїдальний із незначним розвитком граней дипіраміди і перехідний між ними. Вивчений молібденіт належить до гексагонального політипу 2Н з параметрами елементарної комірки а = 3,164 (1) і с = 12,311 (2) Ǻ. Домішкою в кристалах молібденіту є свинець. Причиною "дипірамідального" росту кристалів молібденіту могли бути значні локальні пересичення в мінералоутворювальній системі, які сприяли більше нашаруванню по (0001), ніж розростанню кристала в цій же площині. Підвищений вміст молібдену в лужних метасоматитах екзо- і ендоконтактів Яструбецького масиву, вірогідно, пов’язаний із взаємодією лужних розчинів, що виділялись під час кристалізації меланократових сієнітів центральної частини (ядра) масиву, з гранітоїдами пержанського комплексу.

Читати далі

Уран-свинцева ізотопна геохронологія гранітоїдів бердичівського типу Побужжя (Український щит)


Гранітоїди бердичівського типу відомі в українській літературі під різними назвами: бердичівські, чудново-бердичівські граніти, біотит-гранатові гранітоїди або біотит-гранатові бластити. Вони найбільше поширені в межиріччі Тетерів — Пд. Буг — Случ, де перемежовуються з біотит-гранатовими мігматитами та гранат-біоти-товими гнейсами, віднесеними до березнинської товщі дністровсько-бузької серії. Літотипом для них є гранітоїди, поширені в Жежелівському кар’єрі, що знаходиться на правому березі р. Гнилоп’ять, південніше м. Бердичів. Для бердичівських "гранітів" властива багатомінеральна асоціація — гранат, кордієрит, біотит, плагіоклаз, калієвий польовий шпат (зазвичай ортоклаз), кварц та ільменіт. Час формування гранітоїдів бердичівського типу визначали класичним уран-свинцевим методом за монацитом у відділі радіогеохронології ІГМР НАН України та за допомогою іон-іонного мікрозонда  Shrimp-II за цирконом у Центрі ізотопних досліджень ВСЕГЕІ (м. Санкт-Петербург) із гранітоїдів Жежелівського та Іванівського кар’єрів. Монацити із лейкосоми в гранітоїдах Жежелівського кар’єру мають вік 2040,9 ± 2,6 млн рр. Для монацитів із гранітоїдів Іванівського кар’єру виявлена значна розбіжність у значеннях віку (за співвідношенням 207Pb/206Pb) від 2042 до 2020 млн рр., що може бути обумовлено декількома розірваними в часі процесами або одним, але досить тривалим процесом гранітоутворення. За результатами датування цирконів на іон-іонному мікрозонді, вік оболонок цирконів із "граніту" Жежелівського кар’єру складає 2041,9 ± 6,3 млн рр., практично такий же вік мають оболонки цирконів із лейкосоми — 2043,5 ± ± 5,8 млн рр., що повністю співпадає з віком, отриманим для монацитів. Для циркону оболонок гранітоїдів Іванівського кар’єру отримано два значення ізотопного віку. В одному кристалі зроблено два заміри оболонки: вік складає 2001 ± 12 млн рр. Для оболонок інших чотирьох кристалів отримано вік 2076,9 ± 7,8 млн рр. Таким чином, уран-свинцева ізотопна система монацитів і результати датування оболонок кристалів цирконів із "граніту" Іванівського кар’єру свідчать про декілька етапів прояву процесів гранітоутворення, що зазнали досліджені породи. Для реліктових ядер кластогенного циркону із "граніту" Жежелівського кар’єру отримано субконкордантні та конкордантні дати, які (за співвідношенням 207Pb/206Pb) лежать в межах 2081—2331 млн рр. Реліктові ядра кластогенного циркону із "граніту" Іванівського кар’єру також характеризуються субконкордантними і конкордантними, але в цілому ще молодшими датами, які (за співвідношенням 207Pb/206Pb) знаходяться в межах 2043—2165 млн рр., при цьому наймолодше ядро (2043 млн рр.) виявлено в кристалі, який має і наймолодшу (2001 ± 12 млн рр.) оболонку. Ці, досить молоді палеопротерозойські значення віку реліктових кластогенних ядер кристалів циркону із бердичівських гранітоїдів добре узгоджуються з отриманими раніше самарій-неодимовими ізотопними модельними датуваннями гнейсів березнинської товщі та бердичівських гранітоїдів і свідчать про палеопротерозойський (не древніше 2,10 млрд рр.) вік березнинської товщі.

Читати далі

Про метаморфогенно-гідротермальну природу родовищ золоторудних формацій Українського щита


Розглянуто особливості фізико-хімічного перебігу процесів формування золоторудних родовищ Українського щита на підставі реконструкції низки термобарогеохімічних ознак та параметрів флюїдного режиму мінералоутворення. Встановлено їхню метаморфогенно-гідротермальну природу. Про це свідчить найбільш високобаричний (до гіпербаричного) тиск мінералоутворення (300—350 МПа), субізохоричний тренд перебігу процесів на генотипних об’єктах, високий ступінь термостатування (від 3—5 до 8—10 °С/100 м), висока густина діоксиду вуглецю у флюїдах (до 1,02 г/см3), украй повільний (стиснений) процес часткової та повної гомогенізації (гетерогенізації) інклюзивів тощо.

Читати далі

Петрография, геохимия и формационная принадлежность долеритов Бобринецкого дайкового пояса (Ингульский мегаблок Украинского щита)


Досліджено неметаморфізовані базитові дайки Бобринецького дайкового поясу (БДП), які інтрудують палеопротерозойський кристалічний фундамент Інгульського мегаблоку Українського щита. Мета досліджень — уточнення геологічної позиції БДП, визначення мінералого-петрографічних та геохімічних особливостей дайкових порід, з’ясування  їхньої формаційної приналежності. Встановлено, що серед дайкових утворень БДП розповсюджені кайнотипні олівінові долерити. Умови залягання, структурно-текстурні особливості та речовинний склад дозво-ляють ідентифікувати їх як гіпабісальних представників долерит-діабазової формації докембрію, що є палеоаналогом континентальної плато-базальтової (трапової) асоціації фанерозою. Найбільш характерними мінералого-петрографічними особливостями  долеритів БДП  є:  1) кайнотипний  характер;  2) повнокристалічні  афірові  або мікропорфірові структури; 3) висока мінлива основність плагіоклазу: An51—83 — у вкраплениках, An41—67 — у загальній масі;  4)  сумісне  знаходження піжонітів Wo8—15En53—67 з  авгітами Wo28—38En37—54;  5) підвищена мінлива магнезіальність піроксенів  та олівінів;  6)  титаномагнетит-ільменітовий парагенезис рудних мінералів. У  геохімічному відношенні долерити БДП — це основні породи нормального ряду лужності толеїтової натрової серії. Ініціальні співвідношення ɛ Nd1800 = +0,7—0,9 та 87Sr/86Sr = 0,70274—0,70381 свідчать про помірно деплетоване мантійне джерело магмогенерації. Модельний Nd вік магматичного джерела складає TDM = 2,37—2,41 та TCHUR = 1,64—1,67 млрд рр. Практичне значення долерит-діабазової формації БДП може визначатися потенційною Cu-Ni спеціалізацією багатьох відомих долерит-діабазових комплексів.

Читати далі

Петрогенезис амфіболітів аульської серії басейну р. Базавлучок, Середньопридніпровський мегаблок Українського Щита


Викладено результати петрологічних досліджень архейських амфіболітів Середньопридніпровського мегаблоку Українського щита, що входять до складу базавлуцької товщі аульської серії. Виділено однорідний середньодрібнозернистий  та  порфіробластичний  петрографічні  типи  амфіболітів,  головний мінеральний  парагенезис  яких представлений  кальцієвим  амфіболом  еденіт-паргаситової  серії  та  середнім  плагіоклазом —  андезином. Вони сформувалися  за  температури 650—740  °С  і  тиску 5—8 кбар, що  відповідає  амфіболітовій фації прогресивного регіонального метаморфізму. Регресивні зміни представлені актинолітом, олігоклазом, епідотом, кліноцоїзитом, зрідка біотитом, хлоритом, кварцом. Поодинокі зерна бітовніту, виявлені в однорідних середньодрібнозернистих амфіболітах,  ймовірно,  належать  до  реліктового мінерального  парагенезису  вихідних  дометаморфічних  порід. З’ясовано, що протолітами амфіболітів були базальти і долерити. За хімічним складом це помірно глиноземисті, магнезіально-залізисті, помірно титанисті (до 1 % TiO2) породи нормального ряду толеїтової серії, серед яких виділяються олівінові  та  толеїтові базальти. Вони сформувалися в умовах стиснення  земної кори в неокеанічних обстановках, що найкраще зіставляються з сучасними острівними дугами.

Читати далі

Хлорсодержащий аннит из эндербитов Хлебодаровки (Приазовье, Украина)


Fe-слюди із ендербітів Хлібодарівського масиву (Східне Приазов’я, Український щит) були детально вивчені на мікрозондовому, сканувальному та раманівському мікроскопах. Первинні  слюди  ендербітів  характеризуються  відносно  високою  концентрацією  TiO2 (2,4—5,5 мас. %) і низьким вмістом Cl (<0,3 мас. %). У меланократових різновидах ендербітів вони відповідають Fe-флогопіту (Mg# — 58—62), а в більш лейкократових — Mg-аніту  (Mg# —  40—55). Хлорвмісні  аніти локально поширені в ендербітах і були виявлені у вигляді включень  і асоціацій у залікованих тріщинках у великих виокремленнях кварцу, а також у малопотужних зонах метасоматичної переробки в лейкократових ендербітах. У кварці ендербітів окрім Cl-вмісної слюди виявлено велику кількість мінералів, що відповідають різним стадіям формування: від первинних парагенезисів ендербітів до продуктів їх метасоматозу і вторинних  змін  (Fe-Cu-Zn-Pb-сульфіди, феросиліт, фероактиноліт,  рибекіт,  циркон,  аланіт-фериаланіт,  шеєліт, торит, РЗЕ-карбонати, мінесотаїт, Fe-хлорит та ін.). У метасоматичних зонах в ендербітах також з’являються калієвий хлорогастингсит, грюнерит  (фероантофіліт), молібденіт та Ва-калішпат. Характер співвідношення з іншими фазами свідчить про те, що Cl-вмісний аніт не є  первинним мінералом  ендербітів  і, швидше  за  все, відповідає ранній стадії їх метасоматозу (парагенезису феросиліт  +  Cl-аніт  не  було  виявлено).  Загалом  для метасоматичного  Cl-вмісного  аніту  спостерігається безперервна  низка  зміни  складу  від  магнезіального аніту  до  аніту  і  далі  до  "хлораніту".  Ізоморфні  схеми Mg2+ ↔ Fe2+ і K1+ + (OH, F)– + Si4+ ↔ Ba2+ + Cl1– + Al3+є  головними  для  таких  слюд  Хлібодарівки,  причому останній варіант ізоморфізму вказує на тенденцію зміни  складу  в  бік  "хлороферокіноситаліту"  BaFe2+3 × [Al2Si2O10]Cl2 . У ендербітах Хлібодарівки вперше виявлені аніти з найвищим вмістом Cl (6,5—7,3 мас. %), причому  такий  склад  відповідає  "хлораніту"  KFe3 × [AlSi3O10](Cl, OH)2,  де Cl >  (OH + F). На  раманівських спектрах Cl-вмісних слюд з кварцу Хлібодарівки  залежно  від  складу  (підвищення  значень  концентрації  анітного  міналу  і  Cl)  спостерігається  суттєве зміщення піків в інтервалах 650—700, 980—1020 і 3640—3670 см–1, а також "зникнення" піка за ≈3680 см–1, що, мабуть, пов’язано з ізоморфізмом ОН ↔ Cl.

Читати далі

Геохронология и геодинамика архейских мегаблоков Украинского щита


Український щит формувався від еоархею до мезопротерозою у результаті поліциклічних тектоно-магматичних процесів. Архейські породні асоціації утворилися в результаті дії мантійних плюмів. У палеоархейських породах Дністровсько-Бузького і Приазовського мегаблоків виділяють синхронні за часом формування магматичні комплекси (тоналіти, ендербіти) віком 3,65; 3,5 і 3,3 млрд рр., що вказує на їх приналежність до одного протократону, фрагменти якого спостерігаються також в межах Воронезького кристалічного масиву. Мезоархейські (3,2—3,0 млрд рр.) граніт-зеленокам’яні асоціації сформувалися в результаті підйому великого Курсько-Придніпровського плюму. Мезоархейські гранітзеленокам’яні асоціації складають ювенільну кору в Середньопридніпровському мегаблоці, а в Західноприазовському блоці вони формувалися на палеоархейскому фундаменті. Неоархейські утворення (2,8—2,6 млрд рр.) формувалися в платформних умовах. Вікові етапи великих магматичних подій, виявлені в архейських комплексах Українського щи та, можуть бути прийняті як нижні і верхні хроностратиграфічні границі для архейських мегаблоків Євразії.

Читати далі

Особливості формування Дібровського REE-U-Th родовища на Українському щиті (за флюїдними включеннями у кварці)


Генезис Дібровського REE-U-Th родовища — показовий приклад формування гідротермальної системи мінералоутворення в результаті прогріву тріщинних вод рідкими СО2-флюїдами. Фаза рідкого СО2-флюїду в мінералоутворювальній системі існувала протягом тривалого часу формування родовища — від високо термобаричних потоків (орієнтовно ≥(1000—1100) °С і ≥(720—760) МПа) до гетерогенної системи "водний розчин + рідкий СО2-флюїд" (до 230—245 °С і ~ 110 МПа й нижче). Серед флюїдних включень, сформованих за участю СО2-флюїду, важлива роль належить включенням з "шапочкою", виявленим у кварці метасоматично утворених кварцитів. Такі включення утворилися внаслідок проникнення силікатного розплаву в кварц за участю проміжної мінеральної фази ("шапочки"). Вони є лише третьою знахідкою подібних утворень на планеті. Локальні прояви розплаву та утворення таких включень спричинені високотермобаричними потоками рідкого СО2-флюїду, що надходили зі значної глибини (≥(36—38) км). Його дія була короткочасною, оскільки силікатний розплав за допомогою "шапочок" проникав у кварц на глибину лише до 0,1 мм. Утворення з "шапочкою" мають трубкоподібну форму. Їхня довжина переважно ≤(50—100) мкм, а у перетині зазвичай від 2—5 до 10, іноді до 20 мкм. Товщина "шапочок" від 1—5 до 10 мкм. Трубкоподібні утворення з "шапочкою" заповнені прозорим, безбарвним, переважно оптично ізотропним, імовірно, слабкорозкристалізованим склом. Воно складається переважно лише з SiO2 (53,59—67,55) і Al2O3 (32,45—46,41) (у відсотках від маси, 21 аналіз). "Шапочки" представлені піротином, галенітом, халькопіритом і продуктами його зміни. Під впливом гарячих водних розчинів у зоні тріщинуватості порід Девладівського глибинного розлому відбувається мобілізація і перевідкладання рідкісноземельних елементів, торію, урану. Цьому процесу сприяла гетерогенна мінералоутворювальна система "водний розчин + СО2-флюїд".

Читати далі

Сравнительная геохронология породных ассоциаций и рудных формаций протерозойского эона (2,5—1,6 млрд лет) мегаблоков Украинского щита


Читати далі


Уран-свинцева радіогеохронологія за цирконом гранітоїдів Кудашівського масиву (Середньопридніпровський мегаблок Українського щита)

Читати далі

Уран-свинцева радіогеохронологія за цирконом гранітоїдів Кудашівського масиву (Середньопридніпровський мегаблок Українського щита)


Кудашівський масив займає центральну частину однойменного купола. Він знаходиться поблизу Верхівцевської зеленокам’яної структури й обрамлений породами, що її виповнюють з усіх боків, окрім південного заходу. Масив має ізометричну форму і визначається як діапір, накладений на плагіограніти. Гранітоїди Кудашівського масиву належать до демуринського комплексу, вони утворились за рахунок дніпропетровського та саксаганського комплексів і давнього метаморфічного субстрату. Досліджено два головні петротипи гранітоїдів Кудашівського масиву — порфіроподібний гранодіорит і рівномірнозернистий граніт. Вік гранітоїдів визначали за цирконом на іон-іонному мікрозонді "SHRIMP-ІІ". Для циркону із порфіроподібного гранодіориту (пр. КД-1) за верхнім перетином конкордії дискордією отримано значення віку 2906,8 ± 6,1 млн рр. Внаслідок вивчення уран-свинцевої ізотопної системи майже для усіх зон росту цирконів із граніту (пр. КД-2) отримано практично конкордантні значення віку, але на відміну від порфіроподібного гранодіориту (пр. КД-1) дати утворюють чотири вікові групи, млн рр.: 3100, 3032—3030, 2910 ± 8 і 2840—2811. Дату 3032—3030 млн рр. отримано для циркону ядер і вона, вірогідно, характеризує вік протоліту. Для циркону другої генерації, що характеризується концентричною ("магматичною") зональністю, за верхнім перетином конкордії дискордією отримано вік 2905,5 ± 4,2 млн рр., який, на нашу думку, відображає час формування граніту. Отримана дата узгоджується з датою цирконів із порфіроподібного гранодіориту (пр. КД-1) 2906,8 ± 6,1 млн рр. Четверту групу дат отримано для периферійних ділянок кристалів, їх дещо менший вік може бути зумовлений як пізнішим наростанням датованих частин цирконів, так і дифузійними втратами свинцю. Останнє більш імовірно, з огляду на їх значну дискордантність.

Читати далі

Геологія та геохронологія гранітоїдів житомирського комплексу (Волинський мегаблок Українського щита)


Розглянуто геологічні умови формування різних структурно-речовинних типів гранітоїдів житомирського комплексу, що залягають серед гетерогенних за складом і генезисом вмісних порід кристалічного фундаменту. Класичним уран-свинцевим методом за монацитом проведено визначення ізотопного віку цих порід у центральній частині Волинського мегаблоку Українського щита — тобто на території, де раніше радіогеохронологічні дослідження фактично не виконували. З’ясовано вік формування гранітів житомирського комплексу із масивів: Житомирського — 2071,7 ± 0,3 млн рр., Березівського — 2074 ± 16 та Гулянського (Боброва Гора) — 2071,2 ± 0,5, що свідчить про синхронність їх утворення.

Читати далі

Закономірності розподілу RЕЕ, Y і Sr в апатитах ендогенних родовищ Українського щита (за даними ICP-MS)


У статті представлені результати дослідження апатиту з метою вивчення його геохімічних характеристик і можливості застосування як мінералу-індикатора умов рудоутворення. Для визначення значень концентрації характерних елементів-домішок (REE, Y, Sr) апатити з різних типів ендогенних родовищ та рудопроявів фосфору Українського щита проаналізовані за допомогою методу ICP-MS. Досліджено апатити із масивів габро-сієнітової та лужно-ультраосновної формацій Українського щита, в породах яких спостерігається підвищена концентрація фосфору або комплексне зруденіння, а також із P-Fe-Ti родовищ у межах анортозит-рапаківігранітних плутонів, апатитоносних метагаброїдів та кальцифірів. Показано, що апатити із родовищ різної формаційної приналежності суттєво відрізняються за концентрацією елементів-домішок і формою хондритнормованих спектрів REE. Найвища концентрація REE притаманна апатитам лужно-ультраосновної та габро-сієнітової формацій. В апатитах з лужно-ультраосновних порід і карбонатитів виявлено найвищий вміст Sr і низький — Y, а в апатитах з габро-сієнітових масивів навпаки. Хондритнормовані спектри REE в апатитах із лужно-ультраосновних порід та карбонатитів мають рівні лінії з відсутніми або незначними негативними Eu-аномаліями та високі значення (La/Yb)N. У габро-сієнітових комплексах спектри REE апатитів характеризуються суттєвими негативними Eu-аномаліями за підвищеної ролі HREE. Незначні негативні Eu-аномалії властиві лише раннім піроксенітам, слабодиференційованим (або кумулятивним) габроїдам чи сієнітам, що кристалізувалися з окремих порцій магматичного розплаву. Низька концентрація REE встановлена в апатитах P-Fe-Ti родовищ та метагаброїдів, хоча в останніх спостерігається підвищений вміст Sr. Для апатиту з розшарованих інтрузій габроїдів у анортозит-рапаківігранітних плутонах характерна помірна концентрація Y і найнижчі серед габроїдів значення (La/Yb)N. У апатитах з таких порід понижені значення Eu/Eu*. Особливо низькі негативні Eu-аномалії встановлено в апатитах із суттєво ільменітових руд Носачівського родовища і рудопрояву Пенизевичі. Найнижча концентрація REE і слабодиференційовані спектри з незначними негативними Eu-аномаліями виявлені в апатитах із кальцифірів Троянківського рудопрояву. Отримані значення концентрації Sr, REE, Y, величин (La/Yb)N і Eu/Eu* в апатитах можуть бути використані з метою діагностики формаційної приналежності апатитоносних порід, умов мінералоутворення та типу їхньої мінералізації.

Читати далі

Уран-свинцевий ізотопний вік монациту із двослюдяного граніту Мокромосковського масиву


Вікове положення гранітоїдів Мокромосковського масиву в Кореляційній хроностратиграфічній схемі знаходиться на рівні 2,8 млрд рр., що встановлено за результатами уран-свинцевого ізотопного датування двослюдяних гранітів за цирконом. Проте, згідно з результатами петрографічного дослідження типового мокромосковського двослюдяного граніту та вивчення особливостей анатомії кристалів циркону, вилучених з нього, засвідчено неможливість використання останніх для встановлення істинного віку цих гранітоїдів через реліктові ядра, що відмічаються у значній кількості кристалів. Тому вік утворення мокромосковського граніту визначено класичним уран-свинцевим методом за монацитом, він відповідає значенню 2700 ± 8 млн рр.

Читати далі

Типохімізм апатиту із багатих ільменітових руд Корсунь-Новомиргородського і Коростенського анортозит-рапаківігранітних плутонів (Україна)


Досліджено апатит із багатих ільменітових руд Корсунь-Новомиргородського (Носачівське родовище) і Коростенського (Пенизевицький рудопрояв) анортозит-рапаківігранітних плутонів. Руди з них представлені норитами з високим (25—50 %) вмістом ільменіту і порівняно низьким (1—3 %) апатиту. При цьому апатит кристалізувався переважно на пізньомагматичному етапі (часто приурочений до інтерстицій між ільменітом, гіперстеном і плагіоклазом або ж до гранофірових ділянок у нориті). На відміну від більшості рудних габроїдів анортозитових масивів України і світу досліджувані рудні норити не містять первинного магнетиту, а ільменіт в них практично без гематитового міналу. Апатит з цих порід виявився аномальним за хондритнормованими спектрами рідкісноземельних елементів. У них надзвичайно глибока (0,06—0,10) негативна Eu аномалія (в інших типових для анортозитових масивів апатит-магнетит-ільменітових і суттєво ільменітових рудах ця аномалія становить 0,30—0,45). Такі глибокі Eu аномалії в апатитах автори пояснюють відновними умовами формування рудних ільменітових норитів. За таких умов у рудогенерувальному базитовому розплаві не кристалізувався магнетит, а Eu перебував переважно у двовалентному стані та екстрагувався кумулятивним плагіоклазом. Інтенсивне плагіоклазове фракціонування (в Носачівському родовищі наявні анортозити) призвело до "дефіциту" Eu (глибокі негативні аномалії) у пізньому апатиті. Про відновні умови кристалізації цих рудних норитів, крім відзначених особливостей хімічного складу ільменіту та відсутності магнетиту, свідчить наявність графіту. Такі особливості хімізму апатиту та ільменіту можуть розглядатися як критерії діагностики та пошуків багатих ільменітових руд у базитах.

Читати далі

Мінералого-генетичні особливості золотоносних парагенезів Капустянського кварцово-жильного рудопрояву (південно-західна частина Українського Щита)


За даними дослідження мінерального складу і флюїдних включень у мінералах (кварці, кальциті, польовому шпаті, гранаті) Капустянського кварцово-жильного рудопрояву у південно-західній частині Українського щита встановлено температурний режим і склад флюїдів періоду формування Au-зруденіння, що дало змогу відтворити мінералого-генетичні особливості золотоносних парагенезів. Оптимальними параметрами процесу рудогенезу слід вважати температуру 330—200 °С і лужний склад розчинів з перевагою іонів натрію і хлору у водній та СО2 — у газовій складовій, що свідчить про середньотемпературні гідротермально-метасоматичні умови мінералоутворення. Наявність включень гетерогенного походження вказує на гетерогенізацію діоксидвуглецево-водних флюїдів з відокремленням газової фази. Виділення акцесорного золота, імовірно, проходило внаслідок розпаду комплексних хлорауратних сполук, якому сприяв процес гетерогенізації разом зі спадом температури і підвищенням лужності розчинів та пониженням активності у них хлор-іону. Підтверджено важливу роль накладених процесів розчинення, перекристалізації, перевідкладення, твердофазних перетворень у формуванні високорентабельних полігенних родовищ золота. Типоморфною особливістю рудоносного кварцу виявилася наявність у ньому включень гетерогенного походження і складних включень діоксиду вуглецю, що запропоновано використовувати з прогнозно-пошуковою метою. Саме високі концентрації СО2 у включеннях разом із значними величинами їхньої відносної газонасиченості фіксують збагачення кварцу корисним компонентом — золотом, а, отже, є показником його рудоносності. Це складає передумови застосування у межах Капустянського рудопрояву нової технології локального прогнозування збагачених ділянок золоторудних полів.

Читати далі

Возраст щелочно-ультраосновных пород Болярковской интрузии (северо-западная часть Украинского щита)


Читати далі

Геохронологія плагіогранітів “шереметівського” комплексу (Волинський мегаблок Українського щита)


За допомогою класичного ізохронного уран-свинцевого методу встановлено час кристалізації цирконів із плагіогранітів шереметівського комплексу, поширених західніше від Коростенського плутону. Вік водянопрозорих призматичних світло- та коричнювато-рожевих кристалів циркону, відібраних із неелектромагнітної фракції (а, отже, й плагіогранітів), становить 2092,2 ± 3,2 млн рр. Таким чином, за результатами радіо гео хронологічних досліджень встановлено (як і за геологічними даними), що плагіограніти шереметівського комплексу є дещо древнішими за двопольовошпатові гранітоїди житомирського комплексу (2,08 млрд рр.).

Читати далі

Возраст цирконов из эндербито-гнейсов Среднего Побужья (Днестровско-Бугский мегаблок Украинского щита)


Читати далі

Минералы циркония из кимберлитов Новоласпинских трубки и дайки (юго-восток Украинского щита)


Читати далі

Структуры и текстуры течения в железисто-кремнистых формациях Украинского щита


Читати далі

Структурная позиция тел ураноносных щелочных натриевых метасоматитов в зоне Адабашского разлома


Читати далі

Геохімічні аспекти нижньокрейдових континентальних відкладів північного схилу центральної частини Українського щита


Ковальчук М.С., Крошко Ю.В. Геохімічні аспекти нижньокрейдових континентальних відкладів північного схилу центральної частини Українського щита. Висвітлено результати геохімічних досліджень нижньокрейдових континентальних відкладів північного схилу центральної частини Українського щита. Встановлено особливості розподілу основних породоутворювальних компонентів та мікроелементів у породах. Акцент зроблено на геохімію золота – одного з основних корисних компонентів товщі. Встановлено, що золото активно мігрувало у гідрогенній формі та концентрувалося на геохімічних бар’єрах на стадіях седиментогенезу і діагенезу. Встановлено, що на концентрацію золота значний вплив мали мікроорганізми.

Ключові слова: геохімія, нижня крейда, континентальні відклади, Український щит, золото.

Читати далі

Метасоматические процессы в формировании золоторудных проявлений в докембрии Украинского щита


На підставі комплексного і детального вивчення речовинного складу мінералів і порід золоторудних проявів докембрію Українського щита, термодинамічного аналізу мінеральних рівноваг, мікроструктурного аналізу планів метаморфічних деформацій, виявлена еволюційна послідовність процесів формування більшості золоторудних проявів докембрію УЩ: золоторудні концентрації утворювались в розламно-тріщинних зонах при метасоматозі, а потім перероблялися пластичними деформаціями і регіональним метаморфізмом; золотоносний гідротермальний флюїд мав лужну реакцію і в ньому були розчинені кремнезем і сірчано-водневі комплекси золота. В умовах зниження температури, тиску і лужності флюїду в кварцових жилах виповнення тріщинних порожнин осаджувався кварц і самородне золото, а в метасоматичних облямівках жил на геохімічному бар'єрі - сульфіди, карбонати, оксиди і золото.

Читати далі