Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

-циркон-


Рудоносність гіперсольвусних сієнітових інтрузій як перспективних рідкіснометальних об’єктів на Українському щиті


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 102 с., 72 рис., 12 табл., 49 джерел.


Об’єкт дослідження – сієнітові масиви Українського щита: Яструбецький, Давидківський, Великовисківський, Азовський.


Мета роботи – зробити висновок про перспективу рудоносності Давидківського, Великовисківського і Яструбецького сієнітових масивів, порівнявши їхні мінералогічні особливості з такими для Азовського сієнітового штоку.
 

Читати далі

Дослідження радіаційно-стимульованих процесів в цирконі в зв’язку з вирішенням проблем геохронології та пошуком рідкісноземельних елементів


РЕФЕРАТ


Звіт по НДР: 74 стор., 31 рис., 16 табл.,  68 джерел


Об'єкти дослідження – пошкодження структури циркону, що виникає в результаті авторадіації, і розподіл в цирконі рідкісноземельних елементів.

Читати далі

Застосування грід-технологій для дослідження радіаційно-стимульованих процесів, фазових перетворень і ізоморфних заміщень в мінеральних структурах у зв’язку з вирішенням задач нано- та радіаційної мінералогії


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 62 стор., 26 рис., 14 таблиць, 42 джерела.


Об’єкти дослідження – пошкодження структури циркону, що виникають в результаті авторадіації, і розподіл структурних дефектів в карбонатфторапатиті (КФАП).

Читати далі

Типоморфізм алмазу та його мінералів-супутників із порід України


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 370 с., 120 рис., 70 табл. 138 джерел.


Об’єкт дослідження – алмази, гранати, хромшпінеліди, пікроільменіти, хромдіопсиди, циркони та інші мантійні мінерали із кімберлітів і шліхових ореолів Українського щита.


Мета роботи – встановлення типоморфних особливостей алмазу та його мінералів-супутників із порід Українського щита. Вдосконалення мінералогічних критеріїв прогнозування і пошуків алмазоносних кімберлітів на території України.

Читати далі

Геохронологія та геохімія асоціацій метаморфічних порід аульської та західноприазовської серій східної частини Українського щита


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР 104 с., 46 рис., 22 табл., 119 джерел.


Об’єкт дослідження – гнейси, основні кристалосланці та амфіболіти західноприазовської і аульської серій Приазовського та Середньопридніпровського мегаблоків.


Мета роботи – вікове розчленування та визначення геохімічних особливостей і генезису високометаморфізованих порід західноприазовської та аульської серій східної частини Українського щита.

Читати далі

Порівняльний генетично-мінералогічний аналіз рідкісноземельної і цирконієвої мінералізації Волинського та Приазовського блоків Українського щита.


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 222 с., 121 рис., 25 табл., 118 джерел.


Об’єкт дослідження – мінерали, пов’язані з ендогенною рідкісноземельною, ітрієвою, цирконієвою мінералізацією Приазовського й Волинського мегаблоків УЩ.

Читати далі

АПОФЕНІТОВІ АЛЬБІТИТИ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА


АПОФЕНІТОВІ АЛЬБІТИТИ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

С.Г. Кривдік

Апофенітові альбітити виявлено в Приазов’ї (Чернігівський карбонатитовий комплекс, феніти с. Дмитрівка, б. Тунікова), у західній частині Українського щита (Проскурівський масив лужних порід, феніти Березової Гаті) та Середньому Придніпров’ї (Малотерсянський масив лужних порід). Ці альбітити розвиваються по піроксенових фенітах (частіше як жилоподібні тіла), а в Чернігівському масиві – в екзоконтактах карбонатитових тіл. У процесі формування апофенітових альбітитів найчастіше відбуваються такі метасоматичні перетворення фенітів: на місці лужних пертитових польових шпатів утворюється гранобластовий агрегат, складений переважно альбітом з підпорядкованою кількістю мікрокліну та кальциту, а лужний піроксен заміщується залізисто-магнезіальним біотитом. Ділянками кристалізується Са-Al-амфібол еденіт-гастингситової серії. Порівняно з вихідними фенітами в цих альбітитах понижується коефіцієнт агпаїтності ((Na + K) /Al), позаяк лужні піроксени заміщуються біотитом, а замість безглиноземистих і лужних амфіболів фенітів (рихтерити, рибекіти, арфведсоніти) утворюються Са-Al-амфіболи (еденіт-гастингситової серії). Найбільш цікавою особливістю апогранітоїдних альбітитів є підвищений або високий (порівняно з фенітами або навіть і карбонатитами) вміст Zr, Nb iU , мінераламиконцентраторами яких є циркон, колумбіт, мінерали групи пірохлору. Утворення апофенітових альбітитів зумовлено підвищенням кислотності (і збагаченням водою) первинних ультралужних флюїдів, які на ранніх стадіях спричинили фенітизацію гранітоїдів, а на завершальних (з охолодженням, пониженням лужності і збагаченням Н2О) зумовили локальні перетворення фенітів з формуванням рудоносних альбітитів. Збагачені Zrі Nb апофенітові альбітити в геохімічному аспекті подібні до маріуполітів, але мають і суттєві відмінності від них. В альбітитах відсутній нефелін, головний мінерал маріуполітів, і наявні залізисто-магнезіальні слюди та амфіболи, тоді як в маріуполітах амфіболи відсутні повністю, а вторинні слюди в маріуполітах представлені високозалізистими і збагаченими Mn біотитами. Маріуполіти збіднені Sr і збагачені REE порівняно з апофенітовими альбітитами. Апофенітові альбітити є оригінальними метасоматитами в Україні, їх можна вважати новим типом рудоносних порід на такі рідкісні метали як Nb, Ta i Zr.

Ключові слова: Апофенітовий альбітит, біотит, Ca-Al-амфібол, циркон, колумбіт і пірохлор.

Читати далі

Акцессорный циркон (состав, изотопный возраст) из эндербитов Литинского блока (УЩ)


РЕЗЮМЕ

Лісна І., Касьяненко К. Акцесорний циркон (склад, ізотопний вік) з ендербітів Літинського блоку (УЩ).

Вивчено циркони з ендербитів Літинського та Малинівського кар’єрів, Sm-Nd вік яких складає ~3650 млн років. U-Pb вік цирконів з ендербітів Літинського кар’єру дорівнює ~2,8 млрд років, Малинівського – ~2,9 млрд років. В ендербітах Літина спостерігається спадковість основних характеристик цирконів від цирконів субстрату з U-Pb віком більше 3650 млн років. У кар’єрі с. Малинівка хімічний склад ендербитів (MgO < 1,0) и зовнішній вигляд цирконів відмінні від цирконів Літинського кар’єру і свідчать більше на користь вулканогенного субстрату середньо-кислого складу для ендербитів Малинівського кар’єру.

Ключові слова: циркон, ізотопний вік, Літинський блок.

Читати далі

Особливості циркону з Великовисківського сієнітового масиву (Український щит)


У сієнітах Великовисківського масиву циркон перебуває в тісній асоціації з апатитом  і мінералами рідкісноземельних елементів — бритолітом, аланітом, чевкінітом, що спричинило підвищений  інтерес до цього мінералу. Кристали циркону дослідили методом рентгенофазового аналізу (рфа) з метою порівняти їх з цирконами азовського і яструбецького масивів, у межах яких відомі рудопрояви Zr і REE. Порівняння цирконів за параметром ОКР (область когерентного розсіювання) показало, що за ступенем структурної однорідності кристали  із сієнітів Великовисківського масиву  досить  близькі  до мінералу  з Яструбецького масиву  та  відрізняються  від Азовського. Разом з тим, за вмістом U + Th вони порівняні з останнім і відповідають найнижчій стадії опромінення. Характерною ознакою дослідженого циркону є наявність майже на усіх дифрактограмах рефлексу кварцу в області кутів 2θ = 26,5—27,5, а в області 2θ = 16—25 — дифузне розсіювання рентгенівських променів, яке зазвичай  спостерігається  для  аморфних  відмін  SiО2. В  цирконах азовського  і Яструбецького масивів  на  даний  час рефлексів  кварцу  не  виявлено. Низький  вміст  актинідів  у  дослідженому  цирконі  не  дає  підстав  вважати, що кварц у ньому утворився внаслідок розпаду радіаційно пошкодженого мінералу на складові оксиди, хоча аморфний siо2  і кристалічний ZrО2 можуть  утворюватися під  час  відпалу метаміктного циркону. Причина низького ступеня  кристалічності  циркону  вбачається  в  умовах  кристалізації  великовисківських  сієнітів.  Кристалізація циркону  на  тлі швидкого  охолодження  розплаву  призвела  до  захоплення  "неформульних"  компонентів  із  подальшим їх витісненням в утворені внутрішні тріщини та за межі кристала у вигляді аморфної силікатної речовини. Нанокристали кварцу утворилися у залікованих тріщинах кристалів циркону як результат часткової розкристалізації аморфної речовини.

Читати далі

Авторадиационные повреждения и SiO4-полимеризация в кристаллах циркона по данным молекулярно-динамического моделирования и ядерного магнитного резонанса


Читати далі

Уран­свинцевий вік цирконів гіперстенового плагіогнейсу долини р. Згар (верхнє Побужжя, Український щит)


Геологічний розріз, відслонений долиною р. Згар у районі сіл Городище — Новоселиця та представлений асоціацією  гіперстенових  плагіогнейсів  і  кристалосланців,  вважається  одним  із  стратотипових  розрізів  ендербіто­гнейсової формації  (тиврівської  товщі  дністровсько­бузької  серії палеоархейського  віку). Еоархейські  ізотопні дати (3,65 млрд рр.) Отримано для ендербіто­гнейсів (гіперстенових плагіогнейсів), поширених у районі с. Завалля (середнє побужжя). Водночас для реліктових ядер цирконів гранітоїдів бердичівського типу, що розвиваються по метаморфічних породах березнинської товщі, яка входить до складу палеоархейської Дністровсько­Бузької серії, отримано винятково палеопротерозойські значення віку. Вік гіперстенового плагіогнейсу, що разом з малопотужними прошарками кристалосланців утворюють скельні виходи в лівому березі р. Згар, нижче с. Городище, визначали локальним уран­свинцевим  ізотопним датуванням різних ділянок полірованих зрізів кристалів циркону  за  допомогою  LA-ICP-MS. Циркони  представлені  світло­,  сірувато­рожевими  призматичними,  короткопризматичними та майже ізометричними кристалами з гладенькою блискучою поверхнею та заокругленими контурами. Вони мають  складну  внутрішню  будову,  обумовлену  присутністю майже  в  усіх  кристалах  різнорідних  реліктових  ядер  та  новоутворених  оболонок. Трапляються  ядра  декількох  типів. Найпоширенішими  є  уламки кристалів,  які часто  характеризуються  тонкою концентричною  зональністю магматичного  типу. Доволі поширеними  є  ізометричні ядра,  або майже  ізометричні,  з кутастими обмеженнями. У поодиноких  випадках  відмічаються складні ядра та ядра з правильними кристалографічними обрисами. Практично для усіх проаналізованих ділянок кристалів циркону отримано конкордантні  значення віку, які,  за співвідношенням 207pb/ 206pb становлять 2145—2022 млн рр., а за співвідношенням 206pb/238u — 2152—2030 млн рр. Вік циркону оболонок складає 2036 ±10 млн рр., що співпадає з віком монациту із чарнокітоїдів, поширених на захід, в літинському кар’єрі.

Читати далі

Особливості U-Pb ізотопних систем цирконів і монацитів асоціації граніт — "ксеноліт": петрологічні та геологічні наслідки


За результатами уран-свинцевого ізотопного датування цирконів із ендербітогнейсів, у тому числі палеопротерозойських гранітних анатектичних виплавок та тіл мафітових гранулітів, поширених північніше с. Завалля, було виявлено менший (близько 30 млн рр.) Вік цирконів мафітів, порівняно з віком цирконів із гранітів. Аналогічна ситуація спостерігається в породній асоціації верхнього Побужжя. Для пояснення цього явища було запропоновано дві концепції. Відповідно до першої, циркони в мафітах і гранітоїдах кристалізувалися одночасно, а більш давній ізотопний вік цирконів обумовлений давнім радіогенним свинцем, який в тій чи іншій формі може знаходитись  в цирконах, наприклад  у реліктових цирконах  ядер,  або  аномальним  ізотопним  складом  звичайного свинцю. Відповідно до другої концепції, циркони в мафітах кристалізувалися під впливом флюїдів, які б виділилися з магматичного осередку на завершальній стадії кристалізації гранітного розплаву, тобто пізніше за циркони гранітоїдів. Для вирішення цієї проблеми ми дослідили уран-свинцеві  ізотопні системи монацитів гранітоїдів  і ксенолітів у них. Монацити зазвичай відсутні в породах субстрату, тому вік, отриманий для монацитів, найкращим чином відповідає часу їх кристалізації. Окрім того концентрація урану у монацитах в рази вища, ніж у цирконах, тому вплив давнього радіогенного свинцю, якщо такий  і може бути захоплений монацитом, також буде набагато меншим, ніж  для цирконів. У Жежелівському  кар’єрі  основним породним фоном  є  біотит-гранатові бердичівські "граніти", серед яких як ксеноліти трапляються гіперстен-біотитові, зрідка — двопіроксен-біотитові, кристалосланці та плагіогнейси біотитові, гіперстен-біотитові, зазвичай гранатвмісні, зрідка присутні амфіболіти. Вік монацитів із гіперстенового кристалосланцю 2023,1 ± 3,3 млн рр., із бердичівського "граніту" 2042,9 ± 3,2, а монациту лейкосоми 2040,9 ± 2,6 млн рр. Вік зовнішніх кайм у кристалах циркону бердичівських "гранітів" становить 2041,9 ± 6,3 млн рр., оболонок кристалів циркону лейкосоми — 2043,5 ± 5,8 млн рр. Це однозначно свідчить, що монацит у ксеноліті основного складу кристалізувався пізніше монациту бердичівських "гранітів" і лейкосоми. Подібний  результат ми  отримали щодо монацитів  із породної  асоціації,  розкритої новгородківським кар’єром, в якому поширені порфіроподібні граніти кіровоградського типу. В гранітах відмічаються численні ксеноліти, переважно представлені біотитовими плагіогнейсами. Порфіроподібні граніти і, досить часто, ксеноліти, перетнуті жилами середньо-крупнозернистих гранітів. За результатами U-Pb ізотопного датування, вік монациту порфіроподібних гранітів становить 2039,9 ± 3,3 млн рр., жильних гранітів — 2034,8 ± 1,2 та монацитів із ксеноліту біотитового плагіогнейсу — 2022,8 ± 4,3 млн рр. Таким чином, монацити в ксенолітах основного  і кислого складу кристалізувалися майже на 20 млн рр. Пізніше від кристалізації цього мінералу в гранітах, що вміщують ці ксеноліти. Кристалізація монациту в ксенолітах (як основного, так і кислого складу), вірогідно, відбувалась під впливом флюїдів, вивільнених на завершальному етапі кристалізації гранітного розплаву. Гранітна магма слабко впливала на породи, з якими вона контактувала, в усякому разі ні в ксенолітах основного складу, ні в кисліших породах (біотитовому плагіогнейсі) вона не спричинила кристалізації монациту.

Читати далі

Радіогеохронологія порід зони зчленування Дністровсько-Бузького та Росинсько-Тікицького мегаблоків. Стаття 2. Геохронологія породних комплексів Дністровсько-Бузького мегаблоку


Ця стаття є продовженням статті (опублікована у "Мінералогічному журналі", 2016, № 1). У ній було викладено результати вивчення акцесорних мінералів із порід, що складають структурно-речовинні комплекси Росинсько-Тікицького мегаблоку у зоні його зчленування з північною частиною Дністровсько-Бузького мегаблоку. Тепер ми наведемо результати визначення віку цирконів і монацитів із проб, відібраних із глиноземистих метаморфічних і ультраметаморфічних порід Дністровсько-Бузького мегаблоку в межах північної частини зони зчленування Дністровсько-Бузького та Росинсько-Тікицького мегаблоків, одержані за допомогою уран-свинцевого ізотопного методу. З’ясовано, що ізотопний вік цирконів і монацитів становить 2,04—2,1 млрд рр. Максимальні значення віку цирконів отримано для складно побудованих кристалів з ядрами. Виходячи з того, що поява монациту у мінеральному парагенезисі даних порід пов’язана з процесами їх калішпатизації на заключному етапі формування, визначе ний вік цирконів і монацитів вказує час остаточної консолідації. Але тісна асоціація глиноземистих порід Дністровсько-Бузького мегаблоку з чарнокітоїдами архейського віку, характер їх співвідношення з утвореннями діафторованої гранулітової інфраструктури Росинсько-Тікицького мегаблоку та наявність реліктових ядер у середині кристалів циркону свідчать про більш давній вік (давніший за 2,1 млрд рр.) початкової фази формування цих порід.

Читати далі

Дипірамідальні кристали циркону із лужних порід Приазов’я


З використанням методів гоніометрії, растрової електронної мікроскопії та електронно-зондового мікроаналізу вивчено зовнішню і внутрішню морфологію дипірамідальних макрокристалів циркону із лужних порід Приазов’я — маріуполітів Жовтневого масиву і сієнітів Азовського родовища, їхній хімічний склад і мінеральні включення у них. Розглянуто питання кристалогенезису циркону із указаних порід. За набором простих форм дипірамідальні макрокристали циркону із маріуполітів Жовтневого масиву і сієнітів Азовського родовища подібні, проте різко відрізняються за габітусами. Для кристалів циркону із маріуполітів Жовтневого масиву властивий дипірамідальний {111} габітус, а для кристалів циркону із сієнітів Азовського родовища — більш складний дипірамідальний {111} + {221} + {331} + {110}. Анатомічні картини макрокристалів циркону із маріуполітів Жовтневого масиву і сієнітів Азовського родовища різні. У цирконах із маріуполітів є два типи ростової концентричної зональності по (111) — дуже тонка ритмічна та вузька або відносно широка розмита, складена із захоплених включень переважно польових шпатів. Обидва типи зональності частіше розвинуті в крайових частинах кристалів. Таку внутрішню будову кристалів часто ділянками доповнюють плямисті види. Для циркону із сієнітів звичною є тонка ростова зональність по дипірамідах {111}, {221}, {331} і призмі {110}, а плямиста неоднорідність кристалів є рідкісною. Макрокристали циркону із маріуполітів переповнені мінеральними включеннями, тоді як у макрокристалах циркону із сієнітів вони рідкісні. Значення вмісту HfO2 і відношення ZrO2/HfO2 у макрокристалах циркону із маріуполітів Жовтневого масиву і сієнітів Азовського родовища близькі: середній вміст HfO2 — 1 %, а відношення ZrO2/HfO2 становить 67,0—74,4. У макрокристалах циркону із маріуполітів виявлено такі включення: oксид Ti, Mn і Fe (можливо, MnTiO3-FeTiO3), пірохлор, oксид Nb, Ta і Ce (можливо, це продукт зміни пірохлору), oксид Ce, La і Nd (церіаніт ?), cилікат Zr, Ca і Na, Ca-катаплеїт, егірин, К-шпат, альбіт, лепідомелан, монацит і ксенотим. У кристалах циркону Азовського родовища виявлено: у великих дипірамідальних кристалах — кварц, oксид Ce і La (церіаніт ?), К-шпат, альбіт, ксенотим і флюорит, у дрібних призматичних кристалах — галеніт, кварц, церіаніт, бритоліт, аланіт, монацит, апатит і флюорит. Проаналізовано вплив різних чинників на форму вивчених дипірамідальних кристалів циркону. Зроблено висновок, що дипірамідальний {111} циркон із маріуполітів Жовтневого масиву є пізньомагматичним мінералом, утворився в лужній породі із високим коефіцієнтом агпаїтності переважно за рахунок розчинення катаплеїту і, можливо, внаслідок перекристалізації більш раннього дрібного циркону. Відносно низькотемпературні умови його кристалізації та пересичене лугами, кремнеземом і водою мінералоутворювальне середовище сприяли максимальному впливу особливостей структури мінералу на огранення його кристалів. Дипірамідальний {111} + {221} + {331} + {110} циркон із сієнітів Азовського родовища є ранньомагматичним кумулятивним мінералом, утворився в лужній породі із низьким коефіцієнтом агпаїтності. Висока температура його кристалізації та збагачене на цирконій мінералоутворювальне середовище могли бути вирішальною причиною його складного дипірамідального огранення.

Читати далі

Атомистическое компьютерное моделирование свойств смеше-ния твердых растворов циркон ZrSiO4 — монацит LaPO4 и циркон ZrSiO4 — ксенотим YPO4


Термодинамічні властивості змішування твердих розчинів циркон ZrSiO4 — монацит LaPO4 і циркон ZrSiO4 — ксенотим YPO4 досліджено в рамках напівкласичного підходу з використанням міжатомних потенціалів. Розрахунки виконано за припущення композиційної невпорядкованості твердих розчинів. У результаті проведених розрахунків визначено ентальпію та ентропію змішування твердих розчинів за різних концентрацій. Побудовані залежності енергії Гіббса від концентрації за значень температури 800—1800 K та діаграма розпаду твердого розчину (крива сольвуса) для систем циркон—ксенотим і циркон—монацит. Встановлено, що початок розчинності в системі циркон—ксенотим відповідає температурі 800 K. За температури 1000, 1200 та 1800 K межа області розчинності складає 5, 7 і 12 % ксенотиму в цирконі та 7, 10 і 17 % циркону в ксенотимі. За отриманими даними, початок розчинності в системі циркон—монацит відповідає температурі 1200 K. Межа області розчинності монациту в цирконі складає усього 1 % за температури 1800 K. Отримані результати добре узгоджуються з експериментальними даними.

Читати далі

Циркон и бадделеит в ударно-расплавленных породах Болтышской структуры


У складі ударно-розплавлених порід Бовтиської  імпактної структури циркон є єдиним акцесорним мінералом, що  зберігся  після  ударного  плавлення  гранітоїдних  порід  мішені.  Циркон  у  розплавних  імпактитах  зберігає інформацію про вплив на нього двох найважливіших процесів під час кратероутворення. По-перше, морфологія та будова його зерен свідчать про їх інтенсивну резорбцію високотемпературним ударним розплавом від утворен-ня оплавлених еліпсоїдальних та ізометричних зерен до інтенсивно роз’їдених та скелетних утворень. По-друге, зерна циркону несуть  інформацію про  їх  ударний метаморфізм до потрапляння в  імпактний розплав. Спостерігаються прояви ударного метаморфізму у вигляді планарних мікроструктур, що утворилися за найнижчих значень ударного тиску. За вищих його значень утворюється діаплектове скло, яке в ударному розплаві піддається розкристалізації з формуванням мікроагрегатів циркону. Цирконове скло плавлення з газовими вакуолями — це продукт змінення циркону під дією найбільш високих ударного тиску та післяударної температури. Ідіоморфні кристали баделеїту у складі ударно-розплавлених порід Бовтиської структури утворились у результаті кристалізації з розплаву.

Читати далі

Радіогеохронологія порід зони зчленування Дністровсько-Бузького та Росинсько-Тікицького мегаблоків. Стаття 1. Геохронологія породних комплексів Росинсько-Тікицького мегаблоку


З застосуванням методу мас-спектрометрії визначено вік цирконів і монацитів із проб, відібраних з метаморфічних та ультраметаморфічних порід Росинсько-Тікицького мегаблоку у межах північної частини зони зчленування Дністровсько-Бузького та Росинсько-Тікицького мегаблоків. Установлено, що ізотопний вік цирконів і монацитів становить 2,04—2,1 млрд рр. Виходячи з того, що поява монациту у мінеральному парагенезисі даних порід пов’язана з процесами їх калішпатизації на завершальному етапі формування, визначений вік цирконів і монацитів відображає час прояву процесів калішпатизації. Ці процеси є синхронними із завершальним етапом становлення структурно-речовинних комплексів Дністровсько-Бузького мегаблоку та пов’язані з широким проявом у межах Росинсько-Тікицького мегаблоку палінгенно-метасоматичних процесів, що обумовили діафторез архейської  інфраструктури  мегаблоку  і  виникнення  двопольовошпатових  гібридних  "полімігматитів"  і  плагіоклаз-мікроклінових гранітоїдів.

Читати далі

Хмільницький рудопрояв калій-уранової формації: мінералогія, геохімія, час формування (Український щит)


У десятки разів вищий від кларкового для кристалічних порід Українського щита (УЩ) вміст урану встановлений в апліт-пегматоїдних двопольовошпатових гранітах та в апопегматитових кремній-калієвих метасоматитах Хмільницького рудопрояву. В графітвмісних гранат-біотитових гнейсах вміст урану перевищує кларк УЩ майже удвічі, що  характерно  також  для  Заваллівського  уранового  рудопрояву. Виділено  два  основні  типи  рудних  асоціацій. Перша — акцесорна мінералізація в апліт-пегматоїдних двопольовошпатових гранітах, представлена апатитом, цирконом, монацитом  і уранінітом-І. Друга — накладена  гідротермально-метасоматична мінералізація в зонах катаклазу пегматитів і аплітів, представлена рідкісноземельно-торій-урановою (циркон + монацит + уранініт + отеніт), оксидною (ільменіт + анатаз + рутил + гідрооксиди заліза) та сульфідною (піротин + пірит + халькопі-рит + галеніт + молібденіт). Установлено, що ранній акцесорний уранініт-І характеризується підвищеним вміс-том торію і трапляється в апліт-пегматоїдних гранітах. Більш пізній уранініт-ІІ з пониженим вмістом торію є ти-повим  мінералом  кремній-калієвих  метасоматитів.  TR-Th-U  мінералізація  Хмільницького  рудопрояву  за мінералого-гео хімічними особливостями належить до калій-уранового генетичного типу, значно поширеного в межах Дністровсько-Бузького й Інгульського мегаблоків УЩ та міжблокових шовних зон.

Читати далі

Уран-свинцева ізотопна геохронологія гранітоїдів бердичівського типу Побужжя (Український щит)


Гранітоїди бердичівського типу відомі в українській літературі під різними назвами: бердичівські, чудново-бердичівські граніти, біотит-гранатові гранітоїди або біотит-гранатові бластити. Вони найбільше поширені в межиріччі Тетерів — Пд. Буг — Случ, де перемежовуються з біотит-гранатовими мігматитами та гранат-біоти-товими гнейсами, віднесеними до березнинської товщі дністровсько-бузької серії. Літотипом для них є гранітоїди, поширені в Жежелівському кар’єрі, що знаходиться на правому березі р. Гнилоп’ять, південніше м. Бердичів. Для бердичівських "гранітів" властива багатомінеральна асоціація — гранат, кордієрит, біотит, плагіоклаз, калієвий польовий шпат (зазвичай ортоклаз), кварц та ільменіт. Час формування гранітоїдів бердичівського типу визначали класичним уран-свинцевим методом за монацитом у відділі радіогеохронології ІГМР НАН України та за допомогою іон-іонного мікрозонда  Shrimp-II за цирконом у Центрі ізотопних досліджень ВСЕГЕІ (м. Санкт-Петербург) із гранітоїдів Жежелівського та Іванівського кар’єрів. Монацити із лейкосоми в гранітоїдах Жежелівського кар’єру мають вік 2040,9 ± 2,6 млн рр. Для монацитів із гранітоїдів Іванівського кар’єру виявлена значна розбіжність у значеннях віку (за співвідношенням 207Pb/206Pb) від 2042 до 2020 млн рр., що може бути обумовлено декількома розірваними в часі процесами або одним, але досить тривалим процесом гранітоутворення. За результатами датування цирконів на іон-іонному мікрозонді, вік оболонок цирконів із "граніту" Жежелівського кар’єру складає 2041,9 ± 6,3 млн рр., практично такий же вік мають оболонки цирконів із лейкосоми — 2043,5 ± ± 5,8 млн рр., що повністю співпадає з віком, отриманим для монацитів. Для циркону оболонок гранітоїдів Іванівського кар’єру отримано два значення ізотопного віку. В одному кристалі зроблено два заміри оболонки: вік складає 2001 ± 12 млн рр. Для оболонок інших чотирьох кристалів отримано вік 2076,9 ± 7,8 млн рр. Таким чином, уран-свинцева ізотопна система монацитів і результати датування оболонок кристалів цирконів із "граніту" Іванівського кар’єру свідчать про декілька етапів прояву процесів гранітоутворення, що зазнали досліджені породи. Для реліктових ядер кластогенного циркону із "граніту" Жежелівського кар’єру отримано субконкордантні та конкордантні дати, які (за співвідношенням 207Pb/206Pb) лежать в межах 2081—2331 млн рр. Реліктові ядра кластогенного циркону із "граніту" Іванівського кар’єру також характеризуються субконкордантними і конкордантними, але в цілому ще молодшими датами, які (за співвідношенням 207Pb/206Pb) знаходяться в межах 2043—2165 млн рр., при цьому наймолодше ядро (2043 млн рр.) виявлено в кристалі, який має і наймолодшу (2001 ± 12 млн рр.) оболонку. Ці, досить молоді палеопротерозойські значення віку реліктових кластогенних ядер кристалів циркону із бердичівських гранітоїдів добре узгоджуються з отриманими раніше самарій-неодимовими ізотопними модельними датуваннями гнейсів березнинської товщі та бердичівських гранітоїдів і свідчать про палеопротерозойський (не древніше 2,10 млрд рр.) вік березнинської товщі.

Читати далі

Изотопный возраст цир кона габброидов Городищенского массива (Корсунь-Новомиргородский плутон, Ингульский мегаблок УЩ)


Городищенський масив площею 200 км2 знаходиться в західній частині Корсунь-Новомиргородського плутону і складається  з  анортозитів,  норито-анортозитів  (близько  80  %  площі  масиву),  норитів  та  габро-норитів.  Вік габроїдів визначено за допомогою уран-свинцевого ізотопного датування за цирконом. Зразки порід відібрано у природних та штучних відслоненнях поблизу с. м. т. Городище, сіл Хлистунівка та Воронівка. Mетодами оптичної та електронної мікроскопії досліджено складну внутрішню будову кристалів циркону та наявність у деяких із них реліктових ядер. Складні кристали циркону та різноманітність  їх типів найбільш характерні для анортозитових різновидів габроїдів, що, вірогідно, пов’язано з тривалішою та складнішою історією формування анортозитової магми.  Вік  однорідних  зерен  циркону  для  норитових  та  анортозитових  різновидів  габроїдів  визначено  за допомогою уран-свинцевого ізотопного датування — 1740—1770 млн рр. Для цирконів з олівінового габро-нориту східної околиці с. м. т. Городище вік (за співвідношенням 207Pb/ 206Pb) становить 1774,6—1750,4 млн рр. (дискордантність від 4,0 до 8,5 %). Вік баделеїту (за ізотопним співвідношенням 207Pb/ 206Pb) складає 1758,2 млн рр. Вік цирконів з олівінового габро-норито-анортозиту с. Хлистунівка, розрахований за верхнім перетином конкордії з дискордією, складає 1738,8 ± 3,6 млн рр. Середнє зважене значення віку за співвідношенням 207Pb/ 206Pb складає 1739,4 ± 3,4 млн рр. Дещо більше значення віку (1749 ± 0,5 млн рр.) отримано для циркону з порфіроподібного нориту  (с. Хлистунівка). Практично  ті  самі  значення  віку  (1750,1 ±  1,2 млн  рр.)  встановлено  й  для  прозорих світло-рожевих  кристалів  "чистої  води"  з  олівінового  норито-троктоліту  с. Воронівка. Це  вказує  на  можливу контамінацію  вихідних  розплавів  вмісними  породами  або  часткове  плавлення  порід  корового  субстрату,  що підтверджується досить високим первинним ізотопним співвідношенням 0,7053—0,7069 стронцію, розрахованим для плагіоклазів та апатитів датованих порід габроїдів.

Читати далі

Возраст кластогенного циркона из метаосадочных пород Восточно-Анновской полосы


За допомогою методу LA-ICP-MS встановлений U-Pb вік кластогенного циркону з кварцитів Східно-Ганнівської смуги — 3046 ± 23 млн рр. Метаосадові породи Східно-Ганнівської смуги, ймовірно, молодші порід конкської серії: в метапісковиках з залізорудної пачки конкської серії на Чортомлицькому родовищі мінімальний вік кластогенного циркону становить 3,08 млрд рр., хоча відмінності у віці можуть бути спричинені надходженням циркону з різних джерел зносу. Кластогенний циркон із кварцитів Східно-Ганнівської смуги міг утворитися за рахунок розмиву плагіогранітоїдів ранньої фази сурського комплексу (3,1—3,05 млрд рр.), що проривають коматиїтбазальтові серії зеленокам’яних структур.

Читати далі

Особенности кристаллохимии циркона Азовского, Ястребецкого (Украина) и Катугинского (Россия) редкометалльных месторождений


Наведено результати порівняльного дослідження кристалохімічних особливостей цирконів  із Zr, REE Азовського  та Яструбецького  (Україна)  та Nb-Ta, Zr, REE Катугінського родовищ (Росія) за допомогою методів фотолюмінесценції  (ФЛ)  та  інфрачервоної  спект роскопії (ІЧС). Лужні та сублужні породи протерозойського  віку, що  їх  складають,  близькі  за  геохімічною  і металогенічною  спеціалізацією,  складом  породотвірних і акцесорних мінералів. Магматична природа сієнітів Азовського та Яструбецького масивів не викликає сумнівів. Погляди  на  генезис  Катугінського  родовища  —  метасоматичний,  метаморфогенний  в  умовах амфіболітової фації чи магматичний, багато в чому  є дискусійними. Особливості внутрішньої будови  індивідів  цирконів  Катугінського  родовища  та  контроль наявних у них включень мінеральних фаз досліджено на растровому  електронному  мікроскопі  в  режимі  композиційного контрасту (BSE  ). Вміст рідкісних і рідкісноземельних елементів-домішок визначено на іонному мікрозонді.  Послідовна  зміна  складу  і  концентрації власних  дефектів  [SiO4]4–-тетраедрів  (ФЛ),  воденьвмісних дефектів  (гідроксильних  груп та/або молекулярної  води)  у  структурі  цирконів  і  ступеня  їхньої кристалічності  (ІЧС)  віддзеркалює  еволюцію кристалізаційної диференціації розплавів, по-різному збагачених леткими компонентами, зокрема, водою  і фтором.  Епігенетичні  перетворення  кристалів  циркону Катугінського родовища (твердофазна дифузія, підвищення ступеня кристалічності, регенерація з повсюдним формуванням збагачених гафнієм кайм доростання)  відбувалися  за  високої  температури  (913—918 К, Ti-термометр), близької до значень температури амфіболітової фації метаморфізму, та призвели до змін енергетичного стану киснево-вакансійних дефектів SiO2

Читати далі

Уран-свинцовый возраст циркона гранитоидов Корсунь-Новомиргородского плутона (Ингульский мегаблок УЩ)


Розглянуто  особливості  кристаломорфології  та  внутрішньої будови цирконів  з  гранітоїдів Корсунь-Шевченківського  (північна  частина)  та  Шполянського (південна  частина)  масивів  Корсунь-Новомиргородського  плутону. Встановлено  складну  внутрішню  будову у більшості кристалів циркону, а також наявність реліктових ядер. Наведено результати датування циркону класичним уран-свинцевим  ізотопним методом.  Визначено  первинні  співвідношення  стронцію  та εNd  для  гранітів  рапаківі.  Результати  датування  вказують  на  вузький  часовий  інтервал  (близько  1754—1748  млн  рр.)  формування  головних  різновидів  гранітоїдів  Корсунь-Новомиргородського  масиву.  На підставі  особливостей  внутрішньої  будови  циркону зроблено припущення про можливу контамінацію вихідних  розплавів  вмісними  породами  або  неповне плавлення первинного субстрату. Високі значення первинного  співвідношення 87Sr/86Sr  в  гранітоїдах  Корсунь-Новомиргородського  плутону  та  від’ємні  значення  εNd  вказують  на  корові  джерела  вихідних гранітних розплавів.

Читати далі

Ранняя кора Земли в свете изотопно-геохимических и изотопно-геохронологических данных


Читати далі

Радиационная устойчивость циркона по данным компьютерного моделирования


Читати далі

Этапы формирования побужского гранулитового комплекса по данным изотопно-геохронологических исследований (Среднее Побужье, Украинский щит)


Читати далі

Геохімія рідкіснометалевих сієнітів Українського щита


Розглянуто геохімічні особливості збагачених на Zr, REE і Y сієнітів, що виникають на завершальних етапах диференціації анортозит-рапаківігранітних плутонів або габро-сієнітових комплексів Українського щита. Збагачення сієнітів як диференціатів базальтів HREE, Zr і Nb відбувалося, очевидно, у процесі кумуляції апатиту з основного розплаву з утворенням титаномагнетит-апатит-ільменітових рудних габроїдів. Формування цих сієні-тів відбувалося за відновних умов і за феннеровським або близьким до нього трендом, а накопичення рідкісних металів — у процесі кристалізаційної диференціації сієнітового розплаву з кумуляцією кристалів циркону, бритоліту та ортиту і формуванням багатих руд Zr, REE, Y. Зі зростанням концентрації REE і Zr в сієнітах поглиблюється негативна Eu-аномалія (до Eu/Eu * 0,05—0,11). При цьому сієніти збагачуються як легкими, так і важкими REE і Y та деплетуються Sr і Ba. Порівняно з іншими лужними породами Українського щита досліджувані сієніти відзначаються найбільш високим як відносним (LREE/HREE), так і абсолютним вмістом важких лантаноїдів, а їхні хондритнормовані спектри REE подібні до таких у рідкіснометалевих пержанських та кам’яномогильських гранітах (з високим відносним вмістом НREE та глибокими негативними Eu-аномаліями).

Читати далі

Калиевые мафитовые дайки побужского гранулитового комплекса: геологическое положение, вещественный состав, петрогенезис, возраст


Читати далі


Уран-свинцева радіогеохронологія за цирконом гранітоїдів Кудашівського масиву (Середньопридніпровський мегаблок Українського щита)

Читати далі

Уран-свинцева радіогеохронологія за цирконом гранітоїдів Кудашівського масиву (Середньопридніпровський мегаблок Українського щита)


Кудашівський масив займає центральну частину однойменного купола. Він знаходиться поблизу Верхівцевської зеленокам’яної структури й обрамлений породами, що її виповнюють з усіх боків, окрім південного заходу. Масив має ізометричну форму і визначається як діапір, накладений на плагіограніти. Гранітоїди Кудашівського масиву належать до демуринського комплексу, вони утворились за рахунок дніпропетровського та саксаганського комплексів і давнього метаморфічного субстрату. Досліджено два головні петротипи гранітоїдів Кудашівського масиву — порфіроподібний гранодіорит і рівномірнозернистий граніт. Вік гранітоїдів визначали за цирконом на іон-іонному мікрозонді "SHRIMP-ІІ". Для циркону із порфіроподібного гранодіориту (пр. КД-1) за верхнім перетином конкордії дискордією отримано значення віку 2906,8 ± 6,1 млн рр. Внаслідок вивчення уран-свинцевої ізотопної системи майже для усіх зон росту цирконів із граніту (пр. КД-2) отримано практично конкордантні значення віку, але на відміну від порфіроподібного гранодіориту (пр. КД-1) дати утворюють чотири вікові групи, млн рр.: 3100, 3032—3030, 2910 ± 8 і 2840—2811. Дату 3032—3030 млн рр. отримано для циркону ядер і вона, вірогідно, характеризує вік протоліту. Для циркону другої генерації, що характеризується концентричною ("магматичною") зональністю, за верхнім перетином конкордії дискордією отримано вік 2905,5 ± 4,2 млн рр., який, на нашу думку, відображає час формування граніту. Отримана дата узгоджується з датою цирконів із порфіроподібного гранодіориту (пр. КД-1) 2906,8 ± 6,1 млн рр. Четверту групу дат отримано для периферійних ділянок кристалів, їх дещо менший вік може бути зумовлений як пізнішим наростанням датованих частин цирконів, так і дифузійними втратами свинцю. Останнє більш імовірно, з огляду на їх значну дискордантність.

Читати далі

Особенности структуры метамиктного циркона по данным РФА и ЯМР


Читати далі

Геологія та геохронологія гранітоїдів житомирського комплексу (Волинський мегаблок Українського щита)


Розглянуто геологічні умови формування різних структурно-речовинних типів гранітоїдів житомирського комплексу, що залягають серед гетерогенних за складом і генезисом вмісних порід кристалічного фундаменту. Класичним уран-свинцевим методом за монацитом проведено визначення ізотопного віку цих порід у центральній частині Волинського мегаблоку Українського щита — тобто на території, де раніше радіогеохронологічні дослідження фактично не виконували. З’ясовано вік формування гранітів житомирського комплексу із масивів: Житомирського — 2071,7 ± 0,3 млн рр., Березівського — 2074 ± 16 та Гулянського (Боброва Гора) — 2071,2 ± 0,5, що свідчить про синхронність їх утворення.

Читати далі

Геохімія піроксенових плагіогнейсів (ендербітів) Побужжя та ізотопний склад гафнію в цирконах


Викладено результати визначення хімічного та ізотопного складу стронцію і неодиму у пробах порід гранулітового комплексу Побужжя. Досліджено гіперстенові плагіогнейси (ендербіто-гнейси) і мафітові та ультрамафітові кристалосланці. Окрім того, наведено результати визначення ізотопного складу гафнію в цирконах з ендербіто-гнейсів. За первинним походженням зазначені породи належать до магматичних. Ендербіто-гнейси діоритового складу містять полігенний комплекс кристалів циркону, що формувались впродовж тривалого часу — від 3790 до 1855 млн рр. тому. Найдавніші циркони (віком понад 3600 млн рр.), вочевидь, кристалізувались з магматичного розплаву, в той час як молодші формувались під час неодноразових (3400, 3000, 2800, 2000 та близько 1800 млн рр. тому) проявів метаморфізму гранулітової та амфіболітової фацій. Одержані результати щодо геохімічних особливостей порід, ізотопного складу гафнію цирконів, а також стронцію та неодиму вказують на виникнення вихідних розплавів завдяки плавленню деплетованої мантії, яке відбувалось близько 3800 млн рр. тому. Можна стверджувати, що досліджувані породи не є продуктами перетворення давньої (давнішої за 3950 млн рр.) первісної земної кори незалежно від її здогадного складу — мафітового чи кислого.

Читати далі

Преобразование структуры циркона в процессе формирования редкометалльных метасоматитов Желтореченского месторождения, Украинский щит (по данным люминесценции и спектроскопии)


Читати далі

Возраст и генезис метаморфических пород драгунской толщи в западной части Белоцерковской структуры (Приазовский мегаблок)


Читати далі

Палеоархейский возраст (3,56 млрд лет) тоналитовых гнейсов Приазовского мегаблока и проблемы алмазоносности восточной части Украинского щита


Читати далі

Генезис та вік циркону із амфіболіту новокриворізької світи Криворізької структури


За допомогою методів оптичної та електронної мікроскопії вивчено морфологію та анатомію кристалів циркону із амфіболіту нижньої метабазитової частини Криворізької структури. Встановлено, що кристали циркону представлені кількома різними за оптичними характеристиками генераціями. З використанням іон-іонного мікрозонду Shrimp II вивчено уран-свинцеві ізотопні системи різних генерацій циркону. Встановлено декілька різновікових зон росту (генерацій) кристалів циркону: 2,97, 2,83—2,80, 2,03—2,00 і 1,78 ± 0,01 млрд рр. Припущено, що кристалізація перших трьох пов’язана зі структурно-метаморфічними перетвореннями базальтів, ці перетворення відбулись під час закладання Криворізького басейну та формування порід криворізької серії. Кристалізація циркону віком 1,78 ± 0,01 млрд рр., імовірно, пов’язана з ендогенними процесами, що обумовили формування Корсунь-Новомиргородського плутону та уранового зруденіння альбітит-уранової формації.

Читати далі

Петрогенетичні аспекти спектроскопічних особливостей циркону із амфіболітів Чемерпільської структури Середнього Побужжя


З метою якісної оцінки ступеня метаморфогенної перекристалізації порід за умов амфіболітової фації за допомогою методів фотолюмінесценції та інфрачервоної спектроскопії вивчено кристалохімічні особливості циркону (ступінь кристалічності, склад домішкових та власних дефектів) з різних парагенезисів амфіболітів Чемерпільської структури (північна частина Синицівського блоку Голованівської шовної зони). Для цирконів Середнього Побужжя такі дослідження проводились вперше. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що в напрямку від біотитових до гранатових амфіболітів поступово зростає недосконалість структури (ступінь метаміктизації) кристалів циркону, яка супроводжується різким збільшенням концентрації воденьвмісних дефектів — ОН-груп, структурної молекулярної води та вакуольної води включень. Генетична інформативність варіацій одного з параметрів фотолюмінесценції — співвідношення інтенсивності смуг дефектів SiO43– · ОН–/SiO2– — пов’язується з криста лохімічними відмінностями циркону у вихідних та метаморфізованих породах і взаємодією його кристалів з водними флюїдами, що є діагностичною ознакою збагаченого водою мінералоутворювального середовища за умов амфіболітової фації. У біотитових амфіболітах Чемерпільської структури виявлено кристали
циркону, які за своїми спектроскопічними параметрами відповідають глибинним основним магматичним породам. Це дозволяє вважати ці амфіболіти похідними від цих порід. Важливість цієї знахідки обумовлюється тим, що досі дослідники Середнього Побужжя мали справу лише з метаморфогенним цирконом, за ізотопним віком якого оцінювали вік метаморфічно змінених магматичних порід.

Читати далі

Возраст щелочно-ультраосновных пород Болярковской интрузии (северо-западная часть Украинского щита)


Читати далі

Возраст цирконов из эндербито-гнейсов Среднего Побужья (Днестровско-Бугский мегаблок Украинского щита)


Читати далі

Генезис та вік циркону із “латівського” горизонту криворізької серії Українського щита


З використанням методів оптичної та електронної мікроскопії вивчено морфологію та анатомію кристалів циркону із кварцитів “латівського” горизонту Криворіжжя. Встановлено, що циркони представлені декількома типами кристалів, різною мірою заокруглених внаслідок механічної абразії та регенерованих в ході прояву процесів структурно-метаморфічного перетворення первинних пісковиків. За допомогою методу мас-спектрометрії індуктивно-пов’язаної плазми з лазерною абляцією вивчено уран-свинцеві ізотопні системи кристалів кластогенного циркону. Встановлено, що серед кластогенних цирконів присутні лише кристали, сформовані у віковому інтервалі 3,0—3,2 млрд рр. (за співвідношенням 207Pb/ 206Pb), що відповідає часу формування порід граніт-зеленокам’яної асоціації (конкська серія та гранітоїди сурського комплексу) і граніт-гнейсового комплексу (аульська серія та гранітоїди дніпропетровського комплексу) Середнього Придніпров’я, та відсутні циркони з ядрами, молодшими за 3,0 млрд рр. Це дозволяє припустити, що анорогенні гранітоїди токівського, демуринського та мокромосковського комплексів не були джерелом кластогенного матеріалу для метаосадків латівського горизонту через те, що не були на той час виведеними на денну поверхню або взагалі ще не були сформованими.

Читати далі

Минералы циркония из кимберлитов Новоласпинских трубки и дайки (юго-восток Украинского щита)


Читати далі